РАЗВИТОК КУЛЬТУРНИХ І СПОРТИВНИХ ДІЙ У СЕЛАХ ЛИТВИ

Анотація

Анотація. У великих і невеликих селах, незалежно від туристичної привабливості, культурне життя згасає, ініціатива людей є низькою, тому що привабливість міста є надзвичайно високою. Багато жителів етнографічних сел не розуміють, що вони живуть у  визначальній для держави місцевості. Молоде покоління бентежать місцеві традиції, фольклор. Низький рівень естетичного виховання (як музики, так і мистецтва, дизайну, архітектури) і можливості організації художніх свят для молодшого покоління перетворюють їх на споживачів культури самого низького рівня.

Актуальність теми дослідження.  Персонал литовських культуних центрів – група, що об’єднує майже 3 тисячі людей, запрошених осмислити проведення дозвілля сільських жителів, щоб створити умови для розвитку самодіяльності. 882 заміських культурних центрів у селах, поселеннях і маленьких містах є утановами універсального використання чи установами специфічної діяльності. Їх діяльність, у залежності від того, які традиції склалися і які амбіції, до яких прагнуть місцеві  культурні і спортивні відділи району чи громади. Проте не можна знайти культурного центру, у якому б не співали, не танцювали і не святкували, не відкривалася б виставка. Більш інтенсивна діяльність відбувається у районних центрах, а влітку – на курортах, на яких більше місця, більше спеціалістів культури, які постійно спілкуються зі школами, бібліотеками, релігійними общинами, районними і спортивними клубами, а також отримують більше результатів. Проте з теоретичної точки зору доцільно перейти до конкретних даних. Самозайняті члени сільських общин стикаються з проблемою охорони здоров’я. Недостатня увага приділяється розвитку особистої відповідальності за своє здоров’я і пропаганду здорового образу життя: правильного харчування, активного відпочинку, менш загрозливого для здоров’я оточуючого середовища, відмови від шкідливих звичок і тому подібне. Важиво розвивати фізично активне і здорове суспільство, що усвідомлює важливість здорового образу життя, щоб створювати гідні умови для проведення дозвілля, зайняття спортом і покращення здоров’я сільського населення, прискорювати розвиток служб фізичного виховання і спорту у сільських районах Литви, підвищувати якість спортивних послуг, надавати сільським жителям більш широкі можливості задовольняти свої потреби.

У статтях розглядається проблема браку культурних і спортивних послуг у сільських общинах. Аналіз проблеми базується на статистичних даних робіт Александравічюса і Жуковського (2011), Баршаускене,  Лелюгене (2014), Кроебера А., Клуххон (1952), Нефа (2007, 2008), Паулікас, Адомоніс (2003), Путнм (2001) та на документах, що регламентують діяльність сільської місцевості. Методологія дослідження. Мета дослідження – виявити чинники розвитку культури і спорту у сільській місцевості. Завдання дослідження: оцінити розвиток культурно-спортивних послуг у контексті діяльності сільських товариств; виявити найбільш значимі чинники розвитку культурних і спортивних послуг у сільській місцевості. Для досягнення цілі використовується аналіз і узагальнення наукової літератури, правових документів, інших джерел інформації та статистичних даних. Висновки. Заходи, що проводяться організаціями сільських товариств, охоплюють  широкий спектр суспільних потреб, включаючи організацію культурних і спортивних заходів, покращення допомоги у сфері оточуючого середовища та інше. Основною проблемою діяльності сільських товариств є стан об’єктів соціальної інфраструктури, тому процес створення універсальних багатофункціональних центрів є одним із важливих інструментів розвитку сільських общин і, отже, розвитку культурної і спортивної діяльності.