ІСТОРІЯ МЕНЕДЖМЕНТУ ІННОВАЦІЙ ТА ЗМІН: ВІД ЗАРОДЖЕННЯ ІДЕЙ ДО СУЧАСНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙНИХ ПРАКТИК

Анотація

Актуальність дослідження історії менеджменту інновацій та змін у тому, що дана тема досліджує еволюцію підходів від класичних теорій до сучасних практик. Вона аналізує, як різні історичні події та технологічні прориви вплинули на розвиток управлінських стратегій, що спрямовані на адаптацію бізнесу до нових умов і викликів. Теорія "Підривних інновацій" (Disruptive Innovation Theory) Clayton M. Christensen "The Innovator's Dilemma" (1997). Клейтон Крістенсен запропонував концепцію підривних інновацій, що пояснює, як нові технології або бізнес-моделі можуть підривати традиційні ринки та організації. Він показав, як великі компанії можуть втратити свої позиції, якщо не адаптуються до інноваційних змін, навіть якщо вони зосереджені на вдосконаленні своїх продуктів. Мета дослідження – теоретичні та практичні аспекти дослідження історії менеджменту інновацій та змін: від зародження ідей до сучасних трансформаційних практик. Завдання дослідження: проаналізувати етапи формування інноваційного менеджменту як менеджменту інновацій та змін формування інноваційного менеджменту; 2) дослідити вплив новітніх технологій на підходи до управління змінами в сучасних умовах. 3) з’ясувати сучасні трансформаційні практики у менеджменті інновацій та змін. Теоретичне значення дослідження полягає у внесенні нових знань та підходів до вже існуючої наукової бази. У випадку адаптивного менеджменту це може включати розробку нових концепцій. Формування нових теоретичних моделей адаптивного менеджменту враховує сучасні виклики, такі як цифровізація, глобалізація та швидка зміна технологій. Визначення нових підходів до управління організаціями, що можуть бути застосовані в різних галузях для підвищення їхньої адаптивності та конкурентоспроможності. Практичне значення дослідження полягає у застосуванні отриманих результатів для вирішення реальних управлінських проблем та вдосконалення практики менеджменту. Таким чином, теоретичне значення дослідження забезпечує розвиток наукових знань у сфері адаптивного менеджменту, тоді як практичне значення сприяє підвищенню ефективності управлінської діяльності на практиці.