ВІРТУАЛЬНА РЕАЛЬНІСТЬ ЯК ФЕНОМЕН ТА ЇЇ ВПЛИВ НА БУТТЯ ЛЮДИНИ
DOI:
https://doi.org/10.32782/hst-2024-20-97-10Ключові слова:
цифрове суспільство, віртуальний простір, віртуальна реальність, віртуалізація, віртуальна комунікація, людина віртуальна, відчуження, симулякри, штучний світАнотація
Сучасний розвиток науки і новітніх технологій зумовив появу та поширення таких нових явищ, як диджиталізація і віртуальна реальність. Віртуалізація як процес насичення інформаційно-комунікативного простору диджиталізованого суспільства та об'єктивного світу людини сучасними технологічними новаціями, віртуальними образами та симулякрами сприймається неоднозначно. Тому актуалізується дослідження буття людини у соціо-культурному просторі цифрового суспільства, нових викликів і проблем. Мета статті – соціально-філософський аналіз феномену віртуальної реальності та його впливу на людське буття, процеси соціального відчуження. Методологія дослідження ґрунтується на принципах світоглядного та методологічного плюралізму, всебічності вивчення багатоаспектного феномену віртуалізації; на принципах історизму. комплексності, об'єктивності, конкретності, системності й детермінізму. Використані також загальнонаукові, міждисциплінарні та конкретно-наукові методи. Висновки та перспективи подальших досліджень. У статті розкрито сутність віртуалізації і феномену віртуальна реальність. Обґрунтовано, що в епоху цифровізації і глобального віртуального розвитку світу, поширення новітніх інформаційно-комунікаційних технологій докорінно трансформується індивідуальне й суспільне буття, структура сучасного соціуму, з'являються нові форми соціальних зв’язків, практик та способу життя. Доведено, що для дедалі більшої кількості людей віртуальний простір та віртуальна реальність стають важливішими і більш значущими, ніж фізичний (реальний) простір та фізична реальність. Охарактеризовано проблему функціонування сегменту віртуальної реальності, пов'язаного зі сферою соціальної взаємодії, що відбувається у межах так званих віртуальних спільнот. Зазначено, що інтенсивна віртуалізація сучасного соціуму зумовила появу принципово нових методів людського спілкування, засвоєння знань та впливу на суспільну свідомість, пошуку власної ідентичності у віртуальному просторі. Констатовано, що рівень ідентичності та ідентифікації комунікацій у віртуальному просторі залежить від морально-етичного виховання та культури комунікантів.
Посилання
Веремейчик С. Віртуальна реальність у контексті постмодерністського філософування. Актуальні проблеми філософії та соціології. 2021. № 31. С. 3–6.
Висоцька О. Є. Комунікація як основа соціальних перетворень (у контексті становлення постмодерного суспільства): монографія. Дніпропетровськ: Інновація, 2009. 316 с. Власенко Ф. П. Віртуальна реальність як простір соціалізації індивіда. Гуманітарний вісник ЗДІА. 2014. № 56. С.208-217.
Волинець В. О. Віртуальна реальність: поняття та сутність [Електронний ресурс]. Питання культурології. 2014. №30. Режим доступу: irbis-nbuv.gov.ua
Волинець В. О. Віртуальна реальність у соціокультурному просторі сучасності. Культура України. 2016. Випуск 52. С. 120-128.
Волинець В. Віртуальна, доповнена і змішана реальність: сутність понять та специфіка відповідних комп’ютерних систем. Питання культурології. 2021. № 37. С. 231–243.
Герчанівська П. Е. Культурологія: термінологічний словник. Київ: Національна Академія керівних кадрів культури і мистецтв, 2015. 439 с.
Десятерик Д. Віртуальна реальність [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.day.kiev.ua/uk/article/cuspilstvo/virtualna-realnist
Дупак В. Соціально-психологічні засади віртуальної реальності. Науковий вісник Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. 2013. № 11. С. 83-89.
Козловець М. А. Феномен національної ідентичності: виклики глобалізації: Монографія. Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2009. 558 с.
Корабльова В. М. Покоління в полі культури: множинність репрезентацій : монографія. Харків: ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2009. 180 с. dspace.pdpu.edu.ua/jspui/handle/123456789/12929
Кузь О. М. Репрезентації суб’єктності в постсучасності: монографія. Харків: ФОП Лібуркіна Л. М.; ВД «ГНЖЕК», 2010. 312 с.
Марійко С. В. Пошуки ідентичності homo virtualis в умовах сучасного соціуму. Наукові записки. Серія "Філософія". Острог: Видавництво Національного університету "Острозька академія". Вип. 10. 2012. С.100-113..
Мєлков Ю. О. Віртуальна реальність як сфера самореалізації особистості. Людина в лабіринті перспектив / А.В. Толстоухов, О.Є. Перова, О.М. Рубанець та ін. Київ: Видавець ПАРАПАН, 2004. С. 140-166.
Окорокова В. В. Образ нової соціальної реальності Постмодерну та форми його моделювання: Монографія. Одеса: ВМВ, 2018. 288 с.
Пальчинська М. В. Віртуальний простір в умовах соціокультурних трансформацій. Одеса: ВМВ, 2016. 388 с.
Романчук С. Семіотична модель осягнення соціальної комунікації [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://www.philology.knu.ua/files/libary/movni_i.../46-3/43.pdf
Cоляник С. Ф. Віртуальна реальність як феномен культури інформаційного суспільства. Перспективи. Соціально-політичний журнал. 2021. № 2. С. 95-101.
Філософський енциклопедичний словник / НАН України, Ін-т філософії імені Г. С. Сковороди; [редкол.: В. І. Шинкарук (голова) та ін.]. Київ: Абрис, 2002. 745 с.
Цифрова трансформація промислового менеджменту: теорія і практика: монографія за ред. д. філософ. н., проф. В. Г. Воронкової, д. е. н., проф. Н. Г. Метеленко. Львів–Торунь: Liha-Pres, 2023. 816 с.
Штепа О. О. Віртуальна реальність: соціально-філософський аналіз. Актуальні проблеми філософії та соціології. 2022. С. 135-139.
Kozlovets M. A., Gold O. F., Ogorodniichuk Yu. Y. Social rejection as a phenomenon of modern world. Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philosophical Sciences. Vol. 2(92). 2022. S. 69-81. http://philosophy.visnyk.zu.edu.ua/issue/view/16111
Lanier J. There is no AI. The New Yorker. 20 April 2023. URL: https://www.newyorker.com/science/annals-of-artificial-intelligence/there-is-no-ai.
Rheingold H. Virtuelle Welten und Reisen im Cyberspace. New York, 1991. 196 p.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Подаючи текст статті до редакції, автор погоджується з тим, що авторські права на статтю переходять до видавця, при умові, якщо стаття приймається до публікації. Авторські права включають ексклюзивні права на копіювання, розповсюдження і переклад статті.
Автор зобов’язаний:
- нести відповідальність за достовірність представленої інформації та оригінальність поданих матеріалів своєї роботи до друку;
- зберігати за собою всі авторські права і одночасно надавати збірнику наукових праць право першої публікації, що дозволяє розповсюджувати даний матеріал з підтвердженням авторства і первинності публікації у даному збірнику;
- відмова в публікації не обов’язково супроводжується роз’ясненням причини і не може вважатися негативним висновком відносно наукової і практичної цінності роботи.
Автори зберігають за собою авторські права на роботу і представляють збірнику наукових праць право першої публікації роботи, що дозволяє іншим розповсюджувати дану роботу з обов’язковим збереженням посилань на авторів оригінальної праці і оригінальну публікацію у даному збірнику.
Автори зберігають за собою право заключати окремі контрактні домовленості, що стосуються не-ексклюзивного розповсюдження версії роботи в опублікованому вигляді (наприклад, розміщення її в книгосховищі академії, публікацію в монографії), з посиланням на оригінальну публікацію в збірнику наукових праць.
Автори мають право розміщати їх роботу в мережі Інтернет (наприклад, в книгосховищі академії чи на персональному сайті) до і під часу розгляду її в даному збірнику наукових праць, так як це може привести до продуктивного обговорення її даним збірником і великої кількості посилань на дану роботу