КОНЦЕПТ «LEBENSWELT» Е. ГУССЕРЛЯ І ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ ІНШОГО

Анотація

У статті розглядається поняття «життєвий світ» в феноменології Е. Гуссерля пізнього періода. Показано, що цей концепт з’являється раніше його теоретичного обгрунтування, що він є прямим вираженням ідеї феноменології, її логічним і послідовним розвитком. Наука про життєвий світ є апріорною дескриптивною наукою і має у конкретному аналізі продемонструвати інваріантні структури даного світу та досвіду, що його конституює, тим самим утвердивши науковість у галузі, яка знецінюється сциентистським об'єктивізмом як сфера приватних вподобань. Розглянуто, що реабілітація інтуїтивного світу практики Гуссерлем з часом призвела до розуміння того, що цей суб'єктивно-відносний світ має певний пріоритет над законами природи, що розробляються математикою і природничими науками. Проблематика життєвого світу безпосередньо пов’язується також з питанням інтерсуб’єктивності, яка активно розроблялася Гуссерлем в пізній період. Метою дослідження є доведення того, що інтерсуб’єктивність і проблема Іншого є однією з ключових в рамках феноменологічного дискурсу, що концепція життєвого світу виступає як намагання використати феноменологічний метод до експлікації, розуміння і розв’язання нагальних проблем часу, причому, не тільки у теоретичному сенсі. Вона є відповіддю феноменолога на питання про практичну користь і можливість використання феноменологічного метода у наукових дослідженнях. Таким чином, зроблено висновок що концепція життєвого світу Гуссерля виступає як намагання використати феноменологічний метод до експлікації, розуміння і розв’язання нагальних проблем часу, причому, не тільки у теоретичному сенсі. Вона є відповіддю феноменолога на питання про практичну користь і можливість використання феноменологічного метода у наукових дослідженнях. Він показує, що життєвий світ завжди даний у подвійному сенсі: з одного боку, життєвий світ є у кожній окремій суб'єктивності, що пов'язане із її тілесністю. З іншого боку, життєвий світ даний як інтерсуб'єктивна система можливих просторових і часових орієнтацій, що є усвідомленою або знаною передумовою інтерсуб'єктивної практики. Саме тому важливою рисою життєвого світу є його інтерсуб'єктивність, що означає його спільність для всіх людей. Характерно, що сам Гуссерль сприймав цю проблематику як дуже важливу і ставився до цього доволі відповідально. Так само він розумів роль феноменології у створенні нового ідеалу пізнання.