Проблеми правового регулювання соціально-біологічного батьківства
DOI:
https://doi.org/10.26661/hst-2021-8-85-09Ключові слова:
соціальне батьківство, біологічне батьківство, дитина, інтереси дитиниАнотація
Актуальність дослідження. Сьогодні права дитини захищені в багатьох країнах, і в правовій системі Литви права дітей також грають важливу роль у реалізації Інституту прав людини. Опіка над неповнолітніми дітьми є одним із способів, за допомогою яких дитина як суб'єкт цивільного права може забезпечити здійснення своїх прав, отримати належну освіту і нагляд за ним, щоб він або вона росли у належних і безпечних умов і захищали інтереси дитини. Усиновлення також є одним із заходів, здатних забезпечити реалізацію прав дитини. Головна проблема. У цій роботі досліджується важливе і значне питання соціального виховання у житті дитини, у результаті якого виникають соціальні відносини між дитиною і соціальними батьками, які можна вважати більш важливими, ніж відносини біологічного виховання. До цього дня визнано, що біологічні відносини між дитиною і батьками перестають бути єдиною підставою для встановлення батьківства, і все частіше суди повинні визначати важливість соціального виховання у житті дитини з урахуванням законних інтересів дитини. Для поставленої мети були поставлені такі завдання: визначити поняття соціального і біологічного виховання; виявити важливість опікунів у реалізації законних інтересів дитини і оцінити, чи можуть вони стати соціальними батьками; виявити важливість усиновителів у реалізації законних інтересів дитини і оцінити, чи є вони соціальними батьками; проаналізувати питання перетину соціального і біологічного батьківства у практиці судів Литви; проаналізувати важливість соціального виховання для того, щоб кинути виклик батьківства. Метою даної роботи є розкриття проблем і питань правового регулювання біологічного і соціального батьківства. У документі зроблено висновок про те, що біологічне виховання засноване на наукових даних і породжує юридичні відносини з дитиною. Соціальне батьківство - це коли при відсутності спорідненості між дитиною і батьками встановлюються тісні соціальні зв'язки, а після їх легалізації у суді між соціальними батьками та дітьми також встановлюються правові відносини. Усиновлення - це тип соціального материнства і батьківства, можливість для дитини вирости у сім'ї, яка не може рости з біологічними батьками або одним з батьків, тому інститут усиновлення найкращим чином забезпечує найкращі інтереси дитини. Новизна: у світі все більше і більше обов'язків, що випливають з біологічного виховання, передаються іншим, і створюються штучні замінники інституту виховання. Біологічне виховання більше не є єдиним типом виховання і в сім'ях все частіше з'являються соціальні батьки, які виступають у ролі батьків у повсякденному житті дитини. Біологічні батьки не можуть забезпечити найкращі інтереси дитини у випадках, коли дитині загрожує біологічна родина, тому втручання державних органів необхідно у неминучих випадках. Використана методологія: порівняльний аналіз, аналіз документів, системний аналіз, лінгвістичний.
Посилання
of the Republic of Lithuania July 3 Law No. I-983 'Ratification of the United Nations Convention on the Rights of the Child'. State News. 1995, no. 60-1501.
Kairienė, B. (2012). The legal status of a child: implementation problems. Vilnius: Institute of Education, p. 1443–1455.
United Nations Convention on the Rights of the Child (July 21, 1995, No. 60-1501).
Case of the Supreme Court of Lithuania in 2010 April 13 order in civil case no. 3K-3-169 / 2010.
Holzscheiter, A., Josefsson, J., Sandin, B. (2019). Child rights governance: An introduction. Retrieved 28 May 2021, from https://www.researchgate.net/publication/333874593_Child_rights_governance_An_introduction.
Civil Code of the Republic of Lithuania (Valstybės žinios, 2000-09-06, No. 74-2262).
Law of the Republic of Lithuania on the Fundamentals of the Protection of the Rights of the Child (Valstybės žinios, 12 April 1996, No. 33-807), Art. 11 d.
Casonato, M., Habersaat, S. (2015). Parenting without being genetically connected. [interaktyvus]. Accessed via internet: < https://www.cairn.info/revue-enfance-2015-3-page-289.htm>, last visited 2021-05-04.
Herring, J. (2001). Family Law. Harlow:Longman, p. 264.
Socialinė tėvystė – menkai suprantama sąvoka su didžiule atsakomybe vaikui. [interaktyvus]. Accessed via internet: <https://vaikoteises.lt/naujienos/naujienos/socialine-tevyste--menkai-suprantama-savoka-su-didziule-atsakomybe-vaikui.html>, last visited 2021-04-23.
Butrymowicz, M. (2015). Children’s rights in International Law. Accessed via internet: https://www.researchgate.net/publication/304348149_the_children_rights_in_international_law, last visited 2021-04-23.
Children‘s and youth rights and responsibilities [interaktyvus]. [Žiūrėta 2021-03-31]. Accessed via internet: https://www.oiguskantsler.ee/en/children%E2%80%99s-and-youth-rights-and-responsibilities, last visited 2021-03-18.
EctHR case R.M.S. v. Spain, no. 28775/12, 2013 June.
Handbook on European Law on the Rights of the Child. Accessed via internet: http://publications.europa.eu/resource/cellar/f5e4f4b6-8e87-11e5-b8b7-01aa75ed71a1.0016.03/DOC_1, last visited 2021-05-18.
EctHR case K.A. v. Finland, no. 27751/95, 2003 m. January 14.
ECtHR case, Olsson v. Sweden (no. 1), no. 10465/83, 1988 March 24.
ECtHR case, Pini and Others v. Romania, no. 78028/01 and 78030/01, 2004 June 22.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2021 Dalia Perkumienė, Antonio Silva, Karolina Norbutaitė
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Подаючи текст статті до редакції, автор погоджується з тим, що авторські права на статтю переходять до видавця, при умові, якщо стаття приймається до публікації. Авторські права включають ексклюзивні права на копіювання, розповсюдження і переклад статті.
Автор зобов’язаний:
- нести відповідальність за достовірність представленої інформації та оригінальність поданих матеріалів своєї роботи до друку;
- зберігати за собою всі авторські права і одночасно надавати збірнику наукових праць право першої публікації, що дозволяє розповсюджувати даний матеріал з підтвердженням авторства і первинності публікації у даному збірнику;
- відмова в публікації не обов’язково супроводжується роз’ясненням причини і не може вважатися негативним висновком відносно наукової і практичної цінності роботи.
Автори зберігають за собою авторські права на роботу і представляють збірнику наукових праць право першої публікації роботи, що дозволяє іншим розповсюджувати дану роботу з обов’язковим збереженням посилань на авторів оригінальної праці і оригінальну публікацію у даному збірнику.
Автори зберігають за собою право заключати окремі контрактні домовленості, що стосуються не-ексклюзивного розповсюдження версії роботи в опублікованому вигляді (наприклад, розміщення її в книгосховищі академії, публікацію в монографії), з посиланням на оригінальну публікацію в збірнику наукових праць.
Автори мають право розміщати їх роботу в мережі Інтернет (наприклад, в книгосховищі академії чи на персональному сайті) до і під часу розгляду її в даному збірнику наукових праць, так як це може привести до продуктивного обговорення її даним збірником і великої кількості посилань на дану роботу
