КОНЦЕПТ «ГЕОМЕТРІЯ» МИСЛЕННЯ ПІЗНАВАЛЬНОГО СУБ’ЄКТА У СТРУКТУРІ РАЦІОНАЛЬНОСТІ

Анотація

У статті, з позицій досягнень природничих наук, розглядається виникнення мислення як результат переходу біосфери у ноосферу та становлення Homo Sapiensa. Мислення обґрунтовано як функція мозку, як особливого роду діяльність, яка має свою структуру. Воно відображає рух думки суб’єкта та репрезентовано як вищий ступінь людського пізнання, активний процес узагальненого та опосередкованого відображення дійсності, адаптація мислення до реальності. Здатність мислення, підкреслено, віднаходить своє відображення у понятті «інтелект», який зароджується на сенсорно-моторній стадії. Він забезпечує механізм зворотного зв’язку та з позицій функції відображення розкриває пізнавальний процес суб’єктом реальності. Проаналізовано ступені інтелекту у Аль-Фарабі (потенційний, діяльний та набутий); у М. Монтеня – зміст вертикалі та горизонталі розуму; у П. Ніколя – як здатність розуму до досягнення істини; у Б. Паскаля, який досліджував «геометрію» розуму як джерело приросту і розвитку наукового знання, як засіб для перевірки наших інтелектуальних можливостей. Зазначено стадії розвитку мислення, які висувалися Ж. Піаже. У контексті поставленої мети «геометрію» мислення пояснено як складний, багатовимірний феномен, що являє собою випереджаюче, ще не підтверджене практикою бачення сенсу сутності досліджуваної проблеми. Розкрито її зміст у логіко-гносеологічному плані: це форма руху особистісного знання суб’єкта, момент розвитку пізнання та його складову, форма перевірки знання на науковість, уточнення та кореляція їх, чинником розвитку відносної істини, репрезентовано як духовно-теоретичний спосіб освоєння реалій природного та соціального буття. Особливу увагу приділено «геометрії» мислення як процесу «добудовування» змісту концептів у сучасному природознавстві та філософії, що розкриває конструктивний рух думки дослідників.