ФЕНОМЕН ЮНАЦЬКОЇ ВІЙСЬКОВОЇ ГРИ У ВІТЧИЗНЯНІЙ КУЛЬТУРІ MILITARIS

Анотація

Однією з головних сфер виховної діяльності є підготовка молодого покоління наших громадян до захисту своєї країни, а також залучення їх до всіх видів громадських справ у період мирного життя. Система виховання в історії формування архаїчних культур включала в себе різноманітні види фізичних і морально-етичних випробувань, вона мала сакральний характер, забезпечуючи тим самим колосальний оборонний ресурс своїх територій. В умовах сучасного міждержавного спілкування безперечно актуальною проблематикою вітчизняного соціально-філософського аналізу стає процедура формування «мирної людини» або «Homo humanitatis», прабатьком якої була людина військова («Homo militaris») на прикладі практичних можливостей феномену юнацької військової гри в культурі українського козацтва.Дослідження особливостей ментальності у сфері військової діяльності розпочинаються з середини ХХ ст. у працях В. Вундта з психології народів, а також Л. Леві-Брюля з проблем ментальності архаїчного суспільства, відомимиє праці К. Леві-Стросса, О. Лосева, В. Проппа, Е. Тейлора, А. Тойнби, Дж. Фрезера, Й. Хейзінга. У творах С. Хантінгтона ми зустрічаємо аналіз спільних цивілізаційних цінностей та шляхів збереження культурної ідентичності.У статті досліджуються сучасні теоретико-методологічні підходи до наповнення змістом феномену змагально-військової гри у вітчизняній культурі militaris. Методологія дослідженняпобудована на системно-структурному, герменевтичному і діяльнісному підході. У свою чергу, застосування методів компаративного аналізу, аналітичного, діалектичного, історико-логічного і ретроспективного забезпечують аналіз взаємовідносин та зв’язків базових складових соціально-філософського виміру соціальної реальності. Результатами дослідження стають положення про те, що культура militaris є не тільки образ мислення стосовно специфічних рівнів індивідуальної та колективної свідомості, а вона обов’язково враховує соціальний досвід, життєстверджуючий комплекс національних традицій, оригінальність культурологічних можливостей ігрового феномену. Можемо стверджувати, що суттєві зміни у військовій сфері життя зумовлюються національно-територіальною приналежністю учасників військової Гри та їх особистим ставленням до гуманітарного виміру війни. Поступова зміна військових станів у життєдіяльності суспільства забезпечує подальший розвиток держави як культурного утворення, а етнічні особливості різних форм військового мистецтва, сакральний характер виготовлення зброї сприяли збереженню цілісності спільноти та переходу від форм військової діяльності до процесів державотворення.У висновкудоводиться положенняпро те, що мілітарна культура завжди об’єктивно була однією з головних складових цивілізаційного розвитку, а розуміння кардинального протиріччя військових конфліктів сьогодні необхідно вирішувати виключно у таких соціокультурних контекстах як наука, освіта та мистецтво.