Humanities Studies

ФІЛОСОФСЬКІ АСПЕКТИ МОРАЛЬНО-ЕТИЧНОЇ СКЛАДОВОЇ НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ: ІСТОРИЧНИЙ КОНТЕКСТ

ЛЕОНІД БЕРЕЖНИЙ — ср, 19 бер 2025 00:00:00 +0200

У статті досліджуються філософські аспекти морально-етичної складової національно-патріотичного виховання з урахуванням історичного контексту. Особливу увагу приділено дослідженню основних принципів та цінностей, які формують національно-патріотичну свідомість, а також аналіз впливу історичних подій на розвиток цих цінностей. Визначено категорії морально-етичних принципів національно-патріотичного виховання, таких як «справедливість», «відповідальність», «любов до ближнього», «солідарність», «повага до культурної спадщини», «повага до історичної пам’яті». Зазначено, що ці принципи насамперед ґрунтуються на філософських ідеях: аристотелівській концепції добродійності, кантівській етиці обов’язку, а також ідеї гуманізму та соціальної справедливості. Обґрунтовано вплив історичних подій на формування національно-патріотичних цінностей. Доведено, що історичні події, такі як війни, революції, соціальні зміни, залишають глибокий слід у свідомості народу і формують його моральні та етичні переконання. Зауважено, що національно-патріотичне виховання є невід’ємною частиною формування особистості в сучасному суспільстві і ґрунтується на морально-етичних принципах. Останні закладають основи для громадянської відповідальності та любові до Батьківщини. Мета дослідження полягає у виявленні історичних передумов морально-етичної складової національно-патріотичного виховання; аналізі основних етапів її розвитку в різні історичні періоди; визначенні ролі морально-етичних норм у формуванні патріотичної свідомості та їх впливу на сучасні освітньо-виховні процеси. У процесі дослідження історичного підґрунтя морально-етичної складової національно-патріотичного виховання використано комплекс методів: історико-генетичний, історико-порівняльний, теоретичного моделювання, аналізу й узагальнення наукових джерел, хронологічний метод та системний підхід. Зроблено висновок, що національно-патріотичне виховання, засноване на морально-етичних принципах, є ключовим елементом формування громадянської відповідальності і національної свідомості. Зазначено, що історичний контекст відіграє важливу роль у розвитку цих принципів, надаючи їм конкретну форму і зміст. У зв’язку з цим, аналіз філософських аспектів морально-етичної складової національно-патріотичного виховання дозволяє глибше зрозуміти їхню значущість та необхідність у сучасному суспільстві.

ФІЛОСОФІЯ НАУКИ І ТРАНСФОРМАЦІЯ НАУКОВИХ МЕТОДІВ У ХХІ СТОЛІТТІ

ВЛАДА БІЛОГУР, РОМАН ОЛЕКСЕНКО — ср, 19 бер 2025 00:00:00 +0200

У статті розглядається взаємозв’язок між філософськими засадами наукового пізнання та практичними методами його реалізації. Філософія науки аналізує природу наукового знання, критерії його істинності, методологічні принципи та межі науки. Основні концепції, такі як фальсифікаціонізм, наукові парадигми та емпіризм, формують основи наукового дослідження. У статті розглядається значення філософських основ у виборі наукових методів, їх вплив на розвиток науки та формування нових теорій. Висвітлюється роль наукової методології в побудові знання та критеріях його науковості. Філософія науки визначає концептуальні засади наукового пізнання, тоді як методологія забезпечує практичні засоби його реалізації. Філософія та наука у взаємодії сприяють більш глибокому осмисленню дійсності та розвитку нових ідей. Мета дослідження – концептуалізація філософії науки та методів наукових досліджень та їх використання в практичній діяльності. Завдання дослідження: 1) проаналізувати філософію науки як дослідження сутності та методів наукового знання; 2) з’ясувати еволюцію концептуальних засад взаємодії філософії науки та методів наукового пізнання; 3) дослідити методологію постнекласичної науки в умовах складності, динаміки світу та адаптації знання до сучасних викликів; 4) розкрити новітні підходи до інтеграції філософії та науки: міждисциплінарний синтез, цифрова епістемологія, постнекласична раціональність. Постнекласична методологія (кінець XX–XXI ст.) досліджує складні, самоорганізовані системи (живі організми, соціальні системи, біосфера); враховує нелінійні процеси та синергетику; поєднує природничо-наукові та гуманітарні підходи (біоетика, штучний інтелект). Сучасна інтеграція філософії та науки орієнтована на трансдисциплінарність, нелінійність, інформаційний підхід та соціокультурний контекст. Це відкриває нові горизонти пізнання та дозволяє створювати більш цілісне розуміння світу. Сучасна наука та філософія дедалі більше взаємодіють, розширюючи горизонти пізнання в умовах динаміки, інформаційної стохастичності, невизначеності.

КОНЦЕПЦІЯ ЦИФРОВОЇ ОСВІТИ 4.0 В УМОВАХ ГЛОБАЛЬНОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ: ІННОВАЦІЙНІ ПІДХОДИ

ГАЛИНА ГАРБАР, ТЕТЯНА ЖИЖКО, ОЛЕГ ПУНЧЕНКО, РЕГІНА АНДРЮКАЙТЕНЕ — ср, 19 бер 2025 00:00:00 +0200

У статті досліджуються інноваційні підходи до розвитку цифрової освіти 4.0 в умовах глобальної трансформації. Метою статті є концептуалізація цифрової освіти 4.0 в умовах глобальної трансформації та виявлення її інноваційних підходів Завдання дослідження: 1) розкрити теоретичне підґрунтя концепції цифрової освіти 4.0 у контексті перспектив та викликів розвитку; 2) з’ясувати інноваційні підходи у цифровій освіті 4.0 у контексті технологічних проривів; 3) дати аналіз розвитку цифрової освіти в Україні; 4) обґрунтувати основні тенденції розвитку концепції 4.0 в умовах глобальної цифровізації. Методологія дослідження потребує комплексного методологічного підходу, який включає аналіз сучасних технологій, педагогічних методів та освітніх стратегій на основі системного, структурного, структурно-функціонального, крос культурного методу. Проаналізовано ключові тенденції, включаючи персоналізоване навчання на основі штучного інтелекту, впровадження віртуальної та доповненої реальності, гейміфікацію освітнього процесу, використання блокчейн-технологій у сертифікації знань, а також застосування Інтернету речей (IoT) у навчальному середовищі. Окрема увага приділена технологічним проривам, таким як генеративний штучний інтелект, біометричні технології та інтеграція цифрових інструментів у розумні міста. Визначено перспективи розвитку цифрової освіти, її вплив на сучасне суспільство та виклики, пов’язані з цифровою нерівністю, безпекою та етикою використання новітніх технологій. Цифрова освіта 4.0 змінює традиційну систему навчання, роблячи її більш гнучкою, доступною та ефективно. Концепція «Освіта 4.0» розвивається завдяки швидкому розвитку Інтернету та інтелектуальних термінальних пристроїв, коли людська цивілізація перейшла від епохи «машинно-індустріальної цивілізації» до епохи «цивілізації інформаційного інтелекту». У результаті цих процесів освіта перейшла від епохи 3.0 до епохи 4.0. Концепція «Освіта 4.0» розвивається завдяки швидкому розвитку Інтернету та інтелектуальних термінальних пристроїв, коли людська цивілізація перейшла від епохи «машинно-індустріальної цивілізації» до епохи «цивілізації інформаційного інтелекту», а освіта перейшла від епохи 3.0 до епохи 4.0. Формування концепції цифрової освіти 4.0 є невід'ємною частиною сучасного освітнього процесу. Інтеграція новітніх технологій у навчання забезпечує його якість, доступність та ефективність, готуючи молодь до викликів цифрової епохи.

РОЛЬ МОВИ У ФОРМУВАННІ КУЛЬТУРНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ СТУДЕНТІВ У МІЖКУЛЬТУРНОМУ СЕРЕДОВИЩІ

МАЙЯ ТРИНЯК — ср, 19 бер 2025 00:00:00 +0200

У статті розглянуто роль мови як визначального чинника формування культурної ідентичності міжнародних студентів у міжкультурному освітньому середовищі. Зроблено акцент на філософії освіти, згідно з якою університет постає не лише як інституція для передачі знань, а й як простір для становлення особистісних цінностей та соціальних компетентностей. Виходячи з праць Ю. Габермаса та Д. Д’юї, автор наголошує на демократичних засадах університетської освіти, що передбачає розвиток громадянського мислення і здатності до толерантного діалогу. У ході дослідження проаналізовано наукові джерела, які висвітлюють проблеми мовної адаптації, мотивації до вивчення мови й попереднього досвіду мовного навчання як ключових чинників, що впливають на процес культурного самовизначення студента. Здійснено порівняльне узагальнення результатів українських та зарубіжних авторів, які виявляють позитивний вплив мовної компетентності на психосоціальне благополуччя й якість міжкультурної комунікації. Окрему увагу приділено впровадженню цифрових освітніх технологій і змішаних форм навчання, що дають змогу забезпечити персоналізований підхід та розширюють можливості для соціальної інтеграції студентів різних національностей. Представлено низку рекомендацій для університетів, спрямованих на вдосконалення освітнього середовища з погляду підтримки мовної й культурної різноманітності. Зокрема, пропонується розробляти програми мовної адаптації, активізувати організацію міжкультурних заходів і фестивалів, забезпечувати належну технічну й методичну підтримку цифрових платформ. Крім того, наголошується на необхідності створення системи психологічного та соціального менторства, яка дала б змогу оперативно реагувати на потреби міжнародних студентів і долати бар’єри в міжкультурній взаємодії. Зроблено висновок про те, що формування культурної ідентичності в університеті є комплексним процесом, де поєднуються лінгвістичні, соціальні та цифрові чинники. Саме в їхньому синергетичному поєднанні розкривається потенціал «розумної освіти», здатної забезпечити розвиток особистості в дусі демократичного, толерантного та відкритого суспільства. Окреслено перспективи подальших розвідок, зокрема поглиблений аналіз впливу цифрових технологій на формування множинних ідентичностей та розробка методологічних підходів, які б системно відображали взаємодію філософських, педагогічних і технологічних складників у процесі вищої освіти.

МОВА ЯК ЗАСІБ ТРАНСЛЯЦІЇ ЦІННОСТЕЙ І ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ В ОСВІТІ

АНЖЕЛА БОЙКО — ср, 19 бер 2025 00:00:00 +0200

Проведене дослідження підтвердило, що міжкультурна комунікація та мовна освіта є ключовими елементами формування громадянської свідомості та соціальної згуртованості в умовах глобалізованого світу. Як наголошено у Стратегії національної безпеки України, розвиток людського капіталу, включно з модернізацією освіти і науки, є стратегічним напрямом державної політики (Стратегія, 2020). Важливість мовної освіти у зміцненні національної ідентичності та забезпеченні демократичних цінностей є незаперечною, що зумовлює необхідність подальших досліджень у сфері міжкультурної взаємодії та адаптації студентів до нового комунікативного середовища. Аналіз останніх досліджень виявив, що в сучасних умовах мовна освіта не повинна зводитися лише до лінгвістичних навичок, а має формувати розуміння культурних кодів і соціокультурних контекстів. Як зазначено у Стратегії, одним із пріоритетів національної безпеки є захист прав, свобод і законних інтересів громадян України, що неможливо без зміцнення системи освіти, зокрема у сфері міжкультурної комунікації (Стратегія, 2020). У цьому контексті необхідно впроваджувати сучасні педагогічні технології, що сприятимуть ефективній інтеграції іноземних студентів та їхньому залученню до українського освітнього простору. З огляду на це перспективи подальших досліджень мають охоплювати розробку нових методологічних підходів до міжкультурної освіти, що базуються на демократичних принципах та взаємоповазі. Як передбачено у Стратегії, розвиток людського капіталу, включно із підвищенням рівня освіти, є основним напрямом забезпечення стійкості суспільства до викликів сучасного світу (Стратегія, 2020). Отже, важливим завданням є інтеграція новітніх технологій у процес навчання та формування міжкультурної компетентності у студентів. Крім того, необхідно продовжувати дослідження впливу мовної політики на соціальну адаптацію та інтеграцію студентів у нове культурне середовище. Враховуючи принципи безпеки людини як основи національної безпеки, важливо створювати освітні стратегії, що сприятимуть збереженню культурного різноманіття та водночас забезпечуватимуть ефективну інтеграцію іноземних студентів у суспільство (Стратегія, 2020). Подальші наукові розвідки мають зосередитися на розробці нових моделей міжкультурної комунікації, що враховують сучасні глобальні виклики. Необхідно інтегрувати здобутки філософії освіти, соціології та культурології для створення ефективних освітніх програм, які відповідатимуть потребам сучасного суспільства. Важливим завданням залишається розробка механізмів взаємодії між закладами вищої освіти та державними інституціями для підвищення рівня міжкультурної толерантності та соціальної згуртованості.

СОЦІАЛЬНО-ФІЛОСОФСЬКИЙ АНАЛІЗ ЦИФРОВІЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ

ОКСАНА БУГАЙЧУК — ср, 19 бер 2025 00:00:00 +0200

Актуальність соціально-філософського аналізу цифровізації економіки як багатовимірного процесу виходить за межі суто економічних змін і впливає на всі аспекти суспільного життя. В статі розглядаються ключові соціальні трансформації, пов’язані з оцифруванням, цифровізацією, цифровою трансформацією. В їх основі з’являються нові явища – автоматизація праці, цифрова нерівність, зміна комунікаційних моделей та формуванням нової соціальної ідентичності. Метою дослідження є соціально-філософський аналіз цифровізації економіки як складного соціального та економічного явища динамічного процесу та цивілізаційного зсуву. Завдання дослідження: 1) проаналізувати цифрову економіку як динамічний процес і цивілізаційний зсув в умовах цифрової трансформації; 2) розкрити поняття цифровізація, оцифрування та цифрова трансформація як соціальні феномени та їх вплив на економіку, суспільство, державу, управління; 3) з’ясувати соціальні, етичні та екзистенційні аспекти цифровізації економіки. Цифровізація, оцифрування та цифрова трансформація – це три різні поняття, які пов’язані між собою, але мають різні значення та рівень впливу на економіку і суспільство. Розглянуто цифровізацію економіки (Digitalization of Economy) як процес впровадження цифрових технологій у традиційну економіку для підвищення ефективності, автоматизації бізнес-процесів та покращення управління. Цифровізація – це адаптація традиційної економіки до цифрових технологій. Аналізується роль цифрових технологій у перетворенні соціальних відносин, зміщенні центрів влади та виникненні нових етичних викликів. Цифрові процеси не лише модернізують економіку, а й змінюють соціальну структуру, політичні системи та управлінські підходи. Оцифрування, цифровізація та цифрова трансформація є трьома рівнями впровадження цифрових технологій, які по-різному впливають на соціальні інститути та структури. Зроблено висновок про те, що цифровізація є не просто економічним явищем, а глобальним цивілізаційним зрушенням, яке потребує комплексного осмислення та балансу між технологічним прогресом і гуманістичними цінностями.

ОСОБЛИВОСТІ МОВНОЇ ПІДГОТОВКИ ПЕДАГОГІВ В ЄВРОПЕЙСЬКОМУ ПРОСТОРІ ОСВІТИ

ВІКТОР ВАШКЕВИЧ — ср, 19 бер 2025 00:00:00 +0200

Зростання міжнаціональних обмінів і присутність в суспільствах все більшої кількості людей, які належать до різних культур, і носіїв різних мов, зумовлює зростання ролі мовної освіти та викликає необхідність утворення нового образу викладача у багатомовній і мультикультурній Європі. Цей образ передбачає, що викладач мови стає провідником змін, що постійно запроваджує інновації й усвідомлює еволюцію свого учнівського складу і свого оточення. Головним покликанням викладача мови стає виховання громадян Європи в дусі толерантності, розуміння і поваги до розмаїтості, що в свою чергу вимагає відповідної підготовки для того, щоб бути в змозі виконувати цю роль посередника між мовами і культурами. Виявлено, що провідними тенденціями мовної підготовки вчителя стають: суміщення філологічної освіти з іншими спеціальностями, стажування або навчання протягом семестру студентів у країні, мову якої вивчають, зростання можливостей для педагогічної практики, самостійної робити студентів та запровадження інформаційно-комунікативних технологій у навчальний процес. Розкрито, що метою мовної підготовки викладача в європейському освітньому просторі є професійно мотивований, здатний до міжкультурного навчання, автономного підвищення рівня професійної компетентності і до діалогу вчитель, вчитель-помічник, посередник між культурами. Встановлено, що осмислення мовних стратегій, особливостей та тенденцій мовної освіти й підготовки вчителя-мовника у європейських країнах є одним з провідних завдань, що постає перед дослідниками та управлінцями національної системи освіти. Методологія дослідження базується на міждисциплінарному підході, що поєднує філософсько-освітній аналіз, компаративні дослідження та соціо-культурний підхід. Використано методи контент-аналізу наукових публікацій, що висвітлюють питання мовної підготовки педагогів у країнах Європи, а також методи якісного аналізу програм і навчальних практик у вищих навчальних закладах, що здійснюють підготовку викладачів іноземних мов. Застосовано принципи структурно-функціонального аналізу для визначення ключових компетенцій, необхідних сучасному викладачеві в багатомовному середовищі. Основою дослідження є також аналіз нормативно-правових актів Європейського Союзу, які регулюють вимоги до мовної освіти та викладацької підготовки, що дозволяє окреслити загальні тенденції та перспективи розвитку цієї сфери.

ФЕНОМЕН ФЕЙКУ У ЦИФРОВИХ ВИКЛИКАХ СУЧАСНОЇ КУЛЬТУРИ

ОЛЬГА ГОМІЛКО — ср, 19 бер 2025 00:00:00 +0200

У даній статті здійснено філософський аналіз фейку як соціокультурного та епістемологічного явища, що формує гіперреальність сучасного інформаційного простору. Дослідження ґрунтується на концепціях симулякрів Жана Бодрійяра та епістемологічних підходах до аналізу правди й омани. Автор розглядає механізми формування, поширення та впливу фейку, а також його роль у конструюванні альтернативних реальностей, де межа між правдою та вигадкою стає розмитою. Особлива увага приділяється феномену цифрового фейку, що відрізняється швидкістю поширення, анонімністю джерел та використанням емоційної маніпуляції. Розглянуто поняття фейку як інструменту інформаційної війни, зокрема у контексті російської військової агресії проти України. Автор аналізує політику фейків, що використовується для маніпулювання суспільною думкою, створення викривлених наративів та формування симулятивних реальностей. Показано, що стратегія дезінформації є частиною ширшого соціального феномена, який охоплює не лише медійний простір, а й політичні, економічні та культурні процеси. Окремий розділ присвячено проблемі розмежування фейкових новин і дезінформації. Якщо дезінформація спрямована на створення та нав’язування неправдивих фактів, то фейкові новини можуть містити елементи правди, але трансформуються відповідно до певних маніпулятивних стратегій. Це гібридне визначення фейку дозволяє глибше осмислити його вплив на формування суспільних переконань і поведінкових моделей. На основі аналізу сучасних досліджень автор пропонує концепцію «епістемології фейку» як підходу до вивчення механізмів поширення та функціонування неправдивої інформації. Висвітлюються обмеження традиційної епістемології свідчення в умовах цифрової культури, де джерело інформації часто залишається невизначеним або навмисно прихованим. Запропоновано критерії для ідентифікації фейкових новин, зокрема врахування їхнього соціального контексту, комунікаційної інтенції та способів емоційного впливу на аудиторію. Результати дослідження демонструють, що феномен фейку не лише загрожує когнітивній автономії людини, а й створює нову модель соціальної взаємодії, в якій симуляція замінює реальність. У статті обґрунтовано необхідність розвитку медіаграмотності та критичного мислення як ключових інструментів протидії цифровим фейкам. Автор робить висновок, що ефективна боротьба з фейками потребує міждисциплінарного підходу, що поєднує філософію, когнітивну науку, соціологію та медіадослідження.

СИМПТОМАТИКА КУЛЬТУРНОЇ ДЕГРАДАЦІЇ У СИТУАЦІЇ ВІЙНИ

ЮРІЙ КОНСТАНТІНОВ — ср, 19 бер 2025 00:00:00 +0200

У статті здійснено філософсько-антропологічний аналіз культурної деградації та культурної стабілізації в умовах війни. В ході дослідження було з’ясовано, що симптоми культурної деградації наявні як на матеріальному, так і духовному рівні культури. Виявлено наступні ознаки: знищення культурної спадщини, через руйнування музеїв, пам’яток архітектури, символіки культури; в силу економічних проблем в країни, підтримка мистецтва і культури стає другорядним, також можна відзначити певну інформаційну і комунікативну спрощеність культурних смислів, бо досить часто поверхові патріотичні меседжі замінюють глибину рефлективності культурного процесу, а також відбувається спотворення реальності та підміна справжніх смислів міфологемами. Доведено, що в ситуації культурного вакууму, наративи стають потужним інструментом управління свідомістю людини. Цим визначається актуальність даної теми та необхідність виявлення симптоматики культурної деградації для розробки дієвої програми культурного опору. В результаті комплексного аналізу симптоматики культурної деградації, було виявлено її причини, ризики та патологічні наслідки у сучасному суспільстві. Доведено, що прояви культурної деградації мають багатовимірний характер і відображають інволюційні процеси в суспільстві. Проаналізовано феномен формування нової культури, зосередженої на воєнній тематиці, яка нерідко набуває деградаційних ознак через пропагандистські цілі. З’ясовано, що найбільш уразливими і відкритими для проникнення й трансляції ворожих наративів є медіапростір, який перевантажений низькопробним контентом, що призводить до інформаційного спрощення, як наслідок придушення кричного мислення, що в свою чергу робить людину нездатною відрізняти справжні смисли від їх сурогатів. Розглянуто причинно-наслідкові зв’язки, що сприяють виникненню таких явищ, що дозволяє віднайти оптимальні шляхи та способи збереження культурної цілісності в надскладних умовах та виявити дестабілізуючі чинники. Доведено, що одночасно з деградацією, відбувається й протилежний процес – поява нових культурних форм, як відображення філософії ненасильницького спротиву. Визначено можливості сучасного суспільства щодо забезпечення інформаційної безпеки та інформаційного захисту. Результати досліджень можуть бути використані для розробки стратегій захисту культури, спрямованих на мінімізацію ризиків культурних втрат у майбутньому.

МЕДІЙНИЙ ПРОЄКТ «ЗЕМЛЯ БЕЗ КОРДОНІВ» ЯК ВИКЛИК КУЛЬТУРНІЙ І СОЦІАЛЬНІЙ ІДЕНТИЧНОСТІ

СВІТЛАНА КОРНІЄНКО, ВАСИЛЬ ДАВИДЯК — ср, 19 бер 2025 00:00:00 +0200

У статті розглянуто медійний проєкт «Земля без кордонів» як феномен інформаційної цивілізації, що окреслює суперечності, пов’язані трансформацією соціальної та культурної ідентичності сучасної людини. Це пов’язано із зростаючою віртуалізацією життєвого світу, коли медіа не лише репрезентують реальність, а й активно її формують, створюючи нові умови для людського буття. Підкреслюється, що медіареальність набуває тотального характеру, поступово витісняючи поняття кордонів – не лише географічних, а й концептуальних, когнітивних та соціокультурних. Віртуалізація світу супроводжується формування нового образу Землі як «подвійної Землі». Наголошується на ризиках, які виникають у результаті цього процесу: від фрагментації соціального досвіду до втрати людиною здатності до рефлексії та критичного мислення. Метою статті є аналіз викликів соціальній та культурній ідентичності людини в контексті медійного проєкту «Земля без кордонів». Методологія дослідження: метод теоретичного аналізу, що дозволив розглянути феномен медійного проєкту «Земля без кордонів» та здійснити інтерпретацію його впливу на соціокультурні процеси; метод онтологічного аналізу, з метою дослідження змін у структурі буття людини під впливом цифрових медіа та формуванням медійного простору; системний підхід, що дозволив виявити взаємозв’язок між становленням медіареальності, деконструкцією просторових та соціальних кордонів і трансформацією людського досвіду. Представлені у статі узагальнення дозволили дійти висновку: медійний «проєкт Земля без кордонів» зумовлює нові концептуальні виклики традиційним моделям репрезентації соціальної та культурної ідентичності. Це пов’язано із розмивання соціальної структури, цінностей, норм, символів, які відповідали за формування соціокультурної ідентичності людини. Усе стає прозорим, відкритим для інтерпретації, що має потужний вплив як на перетворення соціальних інституцій, так і на становлення нової людини – медіалюдини. Визнання всеосяжності медіареальності відкриває нові перспективи для осмислення онтологічно-екзистенційних викликів існуванню людства, серед яких чільне місце займає проблема збереження соціальної та культурної ідентичності людини.

ОСМИСЛЕННЯ ПОНЯТТЯ «ЛІДЕР» У ДИДЖИТАЛІЗОВАНОМУ СВІТІ

МАКСИМ ЛЕПСЬКИЙ — ср, 19 бер 2025 00:00:00 +0200

У статті зроблено міждисципінарний соціально-філософський та соціологічний аналіз смислового поля поняття «лідер» та тренду його зміни через зростання впливу диджиталізації на соціальні процеси, зокрема трансформацію лідерства. У цифровому суспільстві поняття «лідер» набуває нових значень, адаптуючись до викликів віртуального простору, що потребує осмислення сутності та функцій цього явища. Метою статті є соціально філософське і соціологічне осмислення змісту поняття «лідер» у диджиталізованому світі, через аналіз його етимології, ключових атрибутів та трансформації під впливом цифрових технологій. Методологія та дизайн дослідження. Стаття базується на міждисциплінарному підході, що поєднує етимологічний аналіз, диджиталізовані інструменти Google Trends для дослідження запитів і порівняльний аналіз популярності поняття у різних регіонах. Використано контент-аналіз запитів, категоризацію та синтез даних за запитами у всьому світі та окремо в Україні за 21 рік (2004–2025) та перші тижні 2025 року та соціологічна інтерпретація даних. Висновки та перспективи подальших досліджень. У висновках автор визначає смислове поле етимології поняття «лідер» та основні атрибутивні контексти (суб’єктивний, характерологічний, процесуальний, статусний, медіаторний, походження, цифровізації) лідерства, підкреслюючи його динамічну адаптацію до викликів цифрового суспільства. Виявлено три основні категорії запитів: визначення поняття, політичний і бізнес-контексти, брендування. Висвітлено вплив диджиталізації на соціальні ролі лідерів і окреслено необхідність подальших досліджень віртуальної реальності, її зв'язку з лідерством та формуванням соціальних відносин. Перспективи подальших досліджень включають аналіз диджитал-лідерів, їх вплив на глобальні тренди та практичне використання цих знань для розвитку інституцій та суспільства загалом.

ОНТОЛОГІЯ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ЯК ЧИННИК ВПЛИВУ НА ЛЮДИНУ І СУСПІЛЬСТВО: МОДУСИ ЦИФРОВОЇ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

ВІКТОРІЯ МАР’ЄНКО — ср, 19 бер 2025 00:00:00 +0200

У сучасному світі інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ) є ключовим чинником розвитку людини та суспільства, формуючи нові соціальні, економічні та культурні модуси цифрової реальності.. Дослідження присвячене аналізу онтології ІКТ та їх впливу на всі сфери життєдіяльності в умовах цифрової глобалізації. Мета статті - теоретичні і практичні аспекти аналізу інформаційно-комунікаційних технологій як чинника розвитку людини і суспільства в умовах цифрової глобалізації. Завдання дослідження: 1) розкрити онтологію інформаційно-комунікаційних технологій; 2) проаналізувати вплив інформаційно-комунікаційних технології (ІКТ) на людину в умовах цифрової глобалізації; 3) з’ясувати вплив інформаційно-комунікаційних технології (ІКТ) на суспільство в умовах цифрової глобалізаці; 4) розкрити вплив інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) на культуру в умовах цифрової глобалізації. ІКТ виступають як складний соціальний, економічний, культурний феномен, що має свої позитивні і негативі сторони, тенденції розвитку, суперечності та протиріччя, що визначаються соціально-філософським аналізом. Аналіз сучасних досліджень та публікацій свідчить про складність та багатовимірність впливу ІКТ на людину, суспільство та культуру. Автор спирається на роботи класичних та сучасних дослідників, міжнародні звіти та статті у авторитетних виданнях, що дозволяє комплексно оцінити проблему та запропонувати збалансовані підходи до її вирішення. У роботі розглянуто роль цифрових технологій у розвитку особистості, зокрема можливості для освіти, самореалізації, професійного зростання та соціальної взаємодії. Особлива увага приділена трансформації суспільних процесів, цифровізації економіки, комунікацій, а також викликам, пов’язаним із цифровою нерівністю, кібербезпекою та інформаційним впливом. Аналізуючи сучасні тенденції, автор визначає позитивні та негативні наслідки глобального поширення ІКТ, а також пропонує рекомендації щодо гармонійного поєднання технологічного прогресу та соціальної відповідальності. Робота спрямована на розуміння того, як цифровізація може сприяти сталому розвитку суспільства та підвищенню якості життя людей у ХХІ столітті. ІКТ є інструментом, який, з одного боку, сприяють прогресу, розвитку особистості та суспільства, з іншого – несуть загрози, що потребують регулювання та свідомого використання. Головне завдання сучасного суспільства – забезпечити баланс між технологічними досягненнями, етичними цінностями та збереженням культурного різноманіття для сталого розвитку людства.

ЦИФРОВИЙ ГУМАНІЗМ ЯК НОВА ПАРАДИГМА РОЗВИТКУ СУЧАСНИХ ГУМАНІТАРНИХ НАУК

ВІТАЛІНА НІКТЕНКО, ВАЛЕНТИНА ВОРОНКОВА, ОЛЬГА КИВЛЮК — ср, 19 бер 2025 00:00:00 +0200

Актуальність теми у тому, що у сучасному світі цифрові технології дедалі більше інтегруються в усі сфери людської діяльності, включаючи гуманітарні науки. Це призводить до формування нової дослідницької парадигми – цифрового гуманізму, що поєднує гуманітарні цінності з технологічними можливостями. Мета дослідження – дослідити концепцію цифрового гуманізму, його вплив на гуманітарні науки та визначити основні виклики і перспективи цього явища. Слід зазначити, що завдяки публікації “Digital Humanities Guide” (2004 р.) термін «цифрові гуманітарні науки» швидко замінив «гуманітарні обчислення», став синонімом міждисциплінарних досліджень, почав швидко поширюватися по всьому світу. Основні завдання дослідження:: 1) Визначити сутність та ключові принципи цифрового гуманізму; 2) проаналізувати його вплив на розвиток гуманітарних дисциплін; 3) дослідити взаємозв’язок цифрових технологій та гуманітарних цінностей; 4) виявити потенційні ризики та етичні дилеми цифрового гуманізму. Об’єкт дослідження: цифровий гуманізм як філософська та наукова концепція. Предмет дослідження: його вплив на методологію та розвиток сучасних гуманітарних наук. Дослідження спрямоване на систематизацію знань про цифровий гуманізм як нову парадигму, що визначає майбутній розвиток гуманітарних наук у цифрову епоху. Практичне значення. Цифрові гуманітарні науки – це продукт поєднання мистецтва, технологій та науки. Поєднання гуманітарних наук та обчислювальної техніки чи інформаційних технологій зруйнувало надзвичайно жорсткі бар’єри минулого між мистецтвом та наукою, а також між гуманітарними науками та технологіями вступило до нового етапу взаємної співпраці та загального розвитку. Результати дослідження можуть бути використані для розробки нових освітніх програм, академічних підходів і методологій дослідження гуманітарних наук у цифровому середовищі. Результати досліджень можуть впливати на культурні та соціальні зміни в суспільстві, враховуючи вплив цифрових технологій на взаємодію людей та стилі життя. Дослідження цифрового гуманізму має велике практичне значення, оскільки воно сприяє розвитку технологій, вдосконаленню етики їх використання, сприяє політичним та соціальним змінам, а також створенню інно ваційних рішень для сучасного суспільства, гармонії між впровадженням технологій і збереженням людського потенціалу..

ФІЛОСОФІЯ ДЛЯ ДІТЕЙ ЯК ЧИННИК ФОРМУВАННЯ ЕКЗИСТЕНЦІЙНОГО ТА АКСІОЛОГІЧНОГО СВІТОГЛЯДУ ДИТИНСТВА В УКРАЇНІ

ДАР’Я ПОГРІБНА — ср, 19 бер 2025 00:00:00 +0200

Розвиток особистості залежить від багатьох факторів, серед яких одним з найвагоміших є вплив світоглядно-ціннісних орієнтацій, сформованих в дитинстві. Метою статті є аналіз основних концепцій філософії для дітей і визначення специфіки їхнього впливу на формування екзистенціального та аксіологічного контекстів дитинства в українському соціокультурному просторі. Методологія дослідження. Методи єдності логічного та історичного та історико-філософської реконструкції дозволяють здійснити історико-філософський аналіз основних ідей філософії для дітей та визначити їхнє місце в українському філософському дискурсі. В процесі аналізу концепцій філософії для дітей, визначення їхнього впливу на екзистенціальний та аксіологічний контексти світу дитинства та обгрунтування їхнього значення для українського соціокультурного простору автор використовує методи: єдності логічного та історичного, історико-філософської реконструкції. сходження від абстрактного до конкретного, онтологічного аналізу, аксіологічного аналізу, соціокультурного аналізу. Результати дослідження. Екзистенціальний та аксіологічний контексти світу дитинства визначають індивідуальну траєкторію розвитку особистості у майбутньому, адже сформовані в дитинстві світоглядні настанови та цінності здатні і в подальшому визначати поведінку людини в суспільстві, і навіть протидіяти деструктивному впливу зовнішніх соціальних факторів. В українському суспільстві, яке перебуває в кризовому стані під час війни, особливої актуальності набуває формування особистісних світоглядно-ціннісних орієнтирів, яке доцільно починати з моделювання образів дитинства. В даному дослідженні аналізується вплив філософії для дітей на формування екзистенціального та аксіологічного контекстів світу дитинства і, відповідно на індивідуальну траєкторію розвитку особистості. Теоретичне і практичне значення дослідження у тому, що воно здійснюється з урахуванням специфіки українського соціокультурного простору, адже для пошуку виходів з кризового стану необхідно розробити нові ідеї та положення саме в межах українського філософського дискурсу. В процесі аналізу ключових положень філософії для дітей та її впливу на розвиток особистості в період дитинства, автор доводить дієвість та ефективність філософії для дітей для формування нового українського соціокультурного простору.

ДОБРОЧЕСНІСТЬ ТА ЇЇ ІСТОРИЧНІ ПРОТОТИПИ (НА МАТЕРІАЛІ ДУХОВНОГО ВИРОБНИЦТВА НА СЛОБОЖАНЩИНІ ХІХ СТ.)

НАТАЛІЯ РАДІОНОВА — ср, 19 бер 2025 00:00:00 +0200

Статтю присвячено дослідженню історичних прототипів та культурно-антропологічних аспектів формування доброчесності. Особливу увагу приділено аналізу поняття доброчесність у площині культури свободи, унікальний досвід формування якої на перетині традиційного і модерного світу демонструє Слобожанщина початку ХІХ ст. Метою даного дослідження є експлікація значення поняття доброчесність у площині культури свободи, унікальний досвід формування якої на перетині традиційного і модерного світу демонструє Слобожанщина початку ХІХ ст. Саме тому, пропонується здійснити культурно-антропологічний аналіз історичних прототипів академічної доброчесності, на прикладі духовного виробництва на Слобожанщині ХІХ ст. Здійснено розгляд поняття доброчесність в історичній ретроспективі, що дозволило уточнити соціально-культурні параметри та історико-національну специфіку формування культури доброчесності. Врахування цих аспектів в сучасних освітньо-виховних проєктах, націлених на формування культури академічної доброчесності, дозволить уникнути редукції смислів даного поняття виключно до законодавчо-регулятивного розуміння та вивести його із суспільно-державного рівня на суб’єктно-екзистенційний рівень розуміння. Фокус на аксіологічному вимірі людського існування дозволить більш детально розглянути екзистенційні, культурні та соціальні чинники, які відіграють значиму роль у формуванні культури доброчесності. Проаналізовано основні конфігурації зовнішніх та внутрішніх чинників, як надійного механізму формування культури доброчесності в суспільстві та їх способи інституційного закріплення. Доведено, що структурна закріпленість зовнішнього і внутрішнього рівнів формування культури доброчесності є характерною для домодерного та модерного світосприйняття. З’ясовано, що сучасну добу цифрових технологій, яка висуває безліч пропозицій і спокус для швидкого досягнення цілей на рівні особистості, спільноти, держави недоброчесним шляхом, є необхідність оптимізації етичного кодексу. Це потребує не тільки посилення зовнішнього контролю над дотриманням кодексу доброчесності у всіх сферах людського буття, але й виховання у людини внутрішньої потреби бути доброчесним. Досвід такого самовиховання, концептуально оформлений Г. Сковородою, як самодидактика шляхетної людини, був здійснений на Слобожанщині ХІХ ст. та заслуговує на увагу у сучасних контекстах.

ДИЗАЙН СЕРЕДОВИЩА ЯК ГАРМОНІЯ КОМФОРТУ, ЕКОЛОГІЧНОСТІ ТА ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

ср, 19 бер 2025 00:00:00 +0200

Дизайн середовища – багатовимірний векторний феномен, що включає сукупність природних і штучно створених просторів та їх предметне наповнення, що знаходяться у постійній взаємодії з людиною. Воно охоплює природні, техногенні, виробничі, екологічні і соціокультурні елементи. Сучасні міста потребують не лише комфортного проживання людини, а й розбудови промислових зон та розв’язання екологічних питань, наближаючи людину до природи і традиційної культури. Мета дослідження Основна мета статті полягає у визначенні напрямів і закономірностей формування просторово-предметного середовища, взаємозв’язків між людиною, середовищем та іншими структурно-функціональними компонентами середовища, які дають підстави вважати, що їх використання сприятиме у забезпеченні комфортних умов життєдіяльності. Методи дослідження. Важливу роль у вирішенні проблем формування просторово-предметного середовища відводиться методам наукового пізнання та методиці дослідження.. У науковому пізнанні функціонує складна динамічна цілісна система методів різних рівнів, сфер дій, спрямованості які завжди реалізуються з урахуванням конкретних умов. Системний підхід до формування предметно-просторового середовища відображений широко у вітчизняних та зарубіжних дослідженнях. Використовуються методи структурного, системного і структурно-функціонального аналізу. Доведено, що міське середовище – це комплекс різних факторів та умов, які управляють людиною та якими керує людина. Комфортне міське середовище – це певний стан міського середовища, що якісно відрізняється від міського середовища, що задовольняє всі потреби громадян. Під розвитком екології міста мається на увазі створення таких умов існування міста, які не шкодитимуть природі, що оточує його, а також тим біогеоценозам, які знаходяться всередині самого міста. Сучасні технології дозволяють ефективно моделювати та оптимізувати процес прийняття управлінських рішень в архітектурно-містобудівній діяльності. Висновок Повага до культурної спадщини та привнесення до неї сучасних технологій не лише збагачує архітектурний ландшафт, а й сприяє створенню більш комфортних, функціональних та екологічно чистих житлових просторів. Це поєднання дозволить дизайну та архітектурі не просто адаптуватися до змін, а й активно формувати майбутнє, в якому житло стане джерелом здоров'я, безпеки та радості для всіх його мешканців.

ВІДОБРАЖЕННЯ ТРАНСФОРМАЦІЇ УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА В НАУКОВІЙ СВІДОМОСТІ

ВОЛОДИМИР СКВОРЕЦЬ — ср, 19 бер 2025 00:00:00 +0200

В період незалежного розвитку України вітчизняні суспільствознавці напрацювали величезний науковий доробок, що спрямований на вирішення практичних проблем українського суспільства, але більшість наукових розробок виявилися незатребуваними з боку державної влади. В умовах воєнного завдання розвитку українського суспільства було відкладено, але після закінчення російсько-української війни державній владі й суспільству доведеться здійснювати повоєнне відродження країни на основі наукового підходу і тоді будуть затребувані розроблені вітчизняними вченими концепції. Метою дослідження є осмислення наукових досліджень, що відображають основні соціальні зміни у діалектичному взаємозв’язку процесів суспільного відтворення і трансформації українського суспільства. Завдання дослідження – огляд основних концепцій трансформації українського суспільства за такими напрямами соціальних змін: 1) соціологічний; 2) економічний; 3) демографічний; 4) політичний; 5) соціокультурний; 6) безпековий. Методологія. Відображення трансформації українського суспільства в науковій свідомості спирається на категоріальний апарат концепції філософії наукової свідомості. Результати дослідження визначають основні напрями дослідження соціальних змін, що включають концепції: 1) соціологічний напрям: концепція подвійної інституційної системи (Н. Паніна і Є. Головаха), концепція системної кризи українського суспільства, концепція соціальної матриці (М. Шульга), концепція соціального прогнозування і проєктування процесів політичного і соціального розвитку, концепція миротворення (М. Лепський); економічний напрям: концепція економічних реформ як чинника трансформації суспільства (М. Павловський); стратегія подолання системної кризи (В. Геєць); концепція моделі народного капіталізму (О. Соскін); концепція моделі народної економіки (А. Філіпенко); концепція державного соціалізованого капіталізму (В. Тарасевич); концепція постіндустріальної економіки України (О. Кендюхов); демографічний напрям: концепція демографічної політики (С. Пирожков, Е. Лібанова), концепція трансформації демографічних процесів в Україні (О. Гладун); політичний напрям: методологія аналізу політичної сфери (В. Воловик); концепція зміни моделі соціального управління в Україні (В. Геєць); концепція політичного процесу в незалежній Україні (О. Рафальський); концепція кризи політичного розвитку України (Г. Зеленько); соціокультурний напрям: концепція суспільно-політичного ідеалу українського суспільства (В. Воловик); концепція соціокультурного розвитку (Ю. Павленко), концепція цивілізаційної структури сучасного світу (Ю. Павленко, С. Кримський, Ю. Пахомов); безпековий напрям: концепція безпеки глобального розвитку (О. Білорус), концепція гібридної війни в контексті протистояння України і Росії (В. Горбулін), концепція онтології війни і миру (Б. Парахонський, Г. Яворська). Практичне значення дослідження полягає в тому, що зроблено спробу створення загальної картини концепцій соціальних змін, що відображають процеси трансформації сучасного українського суспільства в науковій свідомості. Узагальнення концепцій соціальних змін створює основу для розробки теорії розвитку українського суспільства.

ВПРОВАДЖЕННЯ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ (ШІ) В РОБОТУ ОРГАНІЗАЦІЙ

ОЛЕКСАНДРА СОРОКІНА — ср, 19 бер 2025 00:00:00 +0200

В статті розглянута специфіка впровадження ШІ в роботу організацій. Визначено, що у 2024 це є провідним напрямом вдосконалення діяльності, орієнтованим на автоматизацію процесів, створення інноваційних продуктів, підтримання конкурентоспроможності організації на ринку праці. Мета статті. Метою статті є виявлення особливостей та напрямів впровадження інструментів ШІ в роботу організацій, зокрема на прикладі м. Запоріжжя.Розглянуто ключові тези наукового дискурсу ХІХ ст., пов’язаних з соціально-філософським осмисленням взаємозв’язку «людина-машина» (К. Маркс та Л. Мамфорд), а також ХХ-ХХІ ст. (С. Рассел, Ф. Фукуяма, Р. Курцвейл). Виявлено, що найбільш активними споживачами ринку послуг ШІ є великі організації, здатній здійснювати даних процес на постійній основі, які розглядають його як один із напрямів інвестицій. Виявлено, що частота використання інструментів ШІ пов’язана зі специфікою роботи організації, де домінуючим сектором є установи, діяльність яких пов’язана з аналізом, створенням текстових, аудіо- та візуальних даних. Виділено коло питань, які потребують розв’язання у зв’язку з експоненціальним зростанням використанні ШІ в організаціях: перегляд бачення системи взаємодії людини та машини на робочому місці; розширення професійних категорій фахівців, здатних працювати з ШІ; вирішення питань, пов’язаних з довірою, етикою та конфіденційністю при використанні ШІ. Визначено, що експерти м. Запоріжжя визначають як найбільш затребувані генеративні, мовні моделі та аналітичні моделі ШІ. Серед рекомендацій експертів присутні пропозиції щодо впровадження програм навчання ШІ як для співробітників, так і для керівників; робота з мотиваційною сферою співробітників; інвестування в закупівлю інструментів ШІ; приділення уваги питанням конфіденційності та безпеки даних. Впровадження інструментів ШІ в діяльність організацій на сьогодні є одним з передових напрямів інноваційного розвитку країн. Історично соціально-філософській дискусії щодо використання ШІ передувало осмислення взаємодії «людина-машина», пов’язаних з концепціями індустріальних суспільств.

ТЕХНОЛОГІЧНА СУЧАСНІСТЬ КРІЗЬ ПРИЗМУ АНТЕЇЗМУ: ДО ПРОБЛЕМИ МЕТОДОЛОГІЧНОГО ІНСТРУМЕНТАРІЮ

ДЕНИС ФЕНЬ — ср, 19 бер 2025 00:00:00 +0200

Стаття присвячена антеїзму як складному феномену, який варто розглядати у площині антропологічного, соціокультурного та духовного вимірах. Застосування концепту «принцип антеїзму» дозволило автору визначити останній як чинник, який впливав на всі аспекти діяльності людства протягом його історії. Метою статті є дослідження антеїзму як методологічної основи для подолання екологічних ризиків технологічної сучасності. Для досягнення поставленою мети були сформульовані наступні дослідницькі завдання. По-перше, розглянути принцип антеїзму як світоглядну модель, що долає антропоцентричний підхід; по-друге, дослідити вплив технологічного розвитку на взаємозв’язок людини і природи; по-третє, визначити роль принципу антеїзму у формуванні екологічної свідомості; по-четверте, показати значення принципу антеїзму для збереження духовного потенціалу людства; по-п’яте, розкрити перспективи застосування принципу антеїзму для подолання екологічних ризиків та реалізації сталого розвитку суспільства. Зазначено, що принцип антеїзму не варто розглядати виключно як міфологічну світоглядну модель. Підкреслено значення принципу антеїзму для усвідомлення нищівних наслідків утилітарної діяльності людства, які раніше викликали захват у суспільстві споживання та індустріальному суспільстві. Доведено, що принцип антеїзму створює нові умови для встановлення діалогу між людиною і природою в контексті сучасних викликів. Автор обґрунтовує необхідність включення принципу антеїзму до етичних принципів сучасного технологічного суспільства. Принцип антеїзму розглядається як ключовий елемент у створенні гармонійного зв’язку взаємодії елементів системи «людина – природа –технології». Зазначено, що антеїзм має значний потенціал у формуванні нової системи цінностей, що ґрунтується на визнанні Землі як суб’єкта, а не об’єкта перетворення. Цей зв’язок дозволить зберегти духовні основи людства в умовах глобальних змін. Дослідження принципу антеїзму крізь призму антропологічного, соціокультурного, аксіологічного підходів відкриває нові можливості для осягнення специфіки перебування людини у технологічній реальності і потребує подальшого дослідження. Результати дослідження підкреслюють важливість інтеграції принципу антеїзму в сучасну екологічну політику та освітні практики.

ЕТНОКУЛЬТУРНА САМООРГАНІЗАЦІЯ ЯК ЧИННИК ЖИТТЄЗДАТНОСТІ ТА НАЦІОНАЛЬНОГО СПРОТИВУ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ РОСІЙСЬКІЙ АГРЕСІЇ

МИКОЛА КОЗЛОВЕЦЬ, ОЛЕГ РУДАКЕВИЧ — ср, 19 бер 2025 00:00:00 +0200

Після розпаду Союзу РСР Росія взяла курс на відновлення її впливу на пострадянські країни. Намагаючись відновити російську імперію, путінський рашистський режим прагне знищити суверенну українську державу та «денецифікувати» її народ. За таких обставин важливим чинником життєздатності та національного спротиву виступає етнокультурна самоорганізація української нації, усіх її етнічних спільнот. Мета статті – дослідити теоретико-методологічні засади, інструментарій та шляхи посилення самоорганізаційних процесів в етнокультурній сфері як важливий чинник життєздатності та національного спротиву українського народу в умовах російської агресії. Теоретико-методологічну основу статті склали теорія етнокультурної самоорганізації, методи системного та структурно-функціонального аналізу, моделювання і прогнозування, синергетичного та етнополітичного підходів. Висновки та перспективи досліджень. Узагальнено та вдосконалено теоретико-методологічні засади дослідження етнокультурної самоорганізації українського народу, розкрито основні форми і способи саморегуляції, самовідтворення та самотрансформації етносу в умовах російської агресії. Однією із головних цілей повномасшабної війни Росії проти України є руйнація культури та історичної пам'яті українського народу, всієї системи його етнічності. В такій ситуації українська нація зуміла максимально самоорганізуватися і здійснити героїчний спротив загарбницьким цілям. Російсько-українська війна спонукала українців координувати власні дії, налагоджувати горизонтальні зв’язки, самостійно вирішуючи нагальні проблеми шляхом етнокультурної самоорганізації. Обґрунтовано, що серед основних засобів та форм етнокультурного самоорганізційного процесу істотну роль відіграє етнічна картина світу, українська етнічна та національна ідеології, українська культура, в якій зосореджений історичний досвід народу, український етноцентризм, етнонаціональна ідентичність, українські авто- та геторостереотипи, в яких в умовах війни істотно підсилились позитивні риси української спільноти та проявились варварські риси росіян. Підкреслюється, що російська агресія спрямована не тільки на знищення України як держави і повне розчинення української ідентичності та підміну її гібридними проєкціями (малоросійською, новоросійською і т. п. ), а й на руйнацію сучасного світового устрою. Подальше дослідження етнокультурної самоорганізації України має відбуватися у напрямі з’ясування закономірностей і тенденцій етнічної саморегуляції, умов підвищення її ефективності, а також вивчення досвіду самоорганізації етнокультурної сфери країн Європейського Союзу.

СИНЕРГІЯ МЕНЕДЖМЕНТУ 3.0 ТА ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ: НОВІ ПІДХОДИ ДО УПРАВЛІННЯ РОЗРОБКОЮ ПРОГРАМНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

ІГОР БЕЗВЕРХИЙ — ср, 19 бер 2025 00:00:00 +0200

Стаття досліджує синергію Менеджменту 3.0 та штучного інтелекту (ШІ) в управлінні розробкою програмного забезпечення. Мета статті: концептуалізація інтеграції менеджменту 3.0 та штучного інтелекту у менеджмент розробки програмного забезпечення. Дослідження інтеграції Менеджменту 3.0 та штучного інтелекту у менеджменті розробки програмного забезпечення є надзвичайно актуальним для сучасної індустрії програмного забезпечення, оскільки воно спрямоване на вирішення ключових викликів галузі та створення більш ефективних, адаптивних та людиноцентричних систем управління.Формування цілей статті: 1) дослідити роль концепції менеджмент 3.0 в розробці програмного забезпечення; 2) дати аналіз штучного інтелекту як важливого інструменту у сфері розробки програмного забезпечення; 3) з’ясувати синергію Менеджменту 3.0 та ШІ як умови підвищення ефективності управління командами та проєктами. Менеджмент 3.0, зосереджений на людях та їх мотивації, поєднується з можливостями ШІ для автоматизації, аналізу та прогнозування, що призводить до підвищення ефективності, мотивації команд та якості продукту. ШІ бере на себе рутинні завдання, дозволяючи менеджерам зосередитися на розвитку, мотивації та самоорганізації команд. Розглядаються способи підтримки принципів Менеджменту 3.0 за допомогою ШІ, включаючи енергізацію людей, розширення повноважень команд, вирівнювання обмежень, розвиток компетенцій, вирощування структури та постійне вдосконалення. Представлені конкретні інструменти для інтеграції, такі як Jira з ШІ, Asana, Trello, Power BI, Tableau, GitHub Copilot та Amazon CodeGuru. Обговорюються переваги інтеграції для організації, команд та менеджерів, а також виклики, пов'язані з технічними, організаційними та етичними аспектами. Окреслено майбутнє інтеграції, що включає гібридні моделі управління, інтелектуальні асистенти та автоматизацію навчання, підкреслюючи важливість балансу між технологіями та людським фактором. Концепція синергії Менеджменту 3.0 та ШІ має як глибоке теоретичне значення, так і потужний практичний потенціал. Вона сприяє трансформації управлінських підходів, покращує продуктивність команд та дозволяє бізнесу ефективно адаптуватися до сучасних викликів. Підприємства, які інтегрують ШІ в гнучкі моделі управління, отримують значні конкурентні переваги, підвищують якість своїх продуктів і оптимізують робочі процеси.

КОНЦЕПЦІЯ ЕКОНОМІКИ ВЕЛИКИХ ДАНИХ І ЦИФРОВОЇ ЕКОНОМІКИ: ВИКЛИКИ ТА НАПРЯМИ РОЗВИТКУ

СТАНІСЛАВ БІЛОГУР — ср, 19 бер 2025 00:00:00 +0200

Стаття досліджує взаємодію економіки великих даних та цифрової економіки як ключових чинників трансформації сучасного ринку. Аналізуються можливості, що відкриваються завдяки інтеграції великих даних у цифрові бізнес-моделі, зокрема підвищення ефективності управління, персоналізація послуг, автоматизація процесів та формування нових джерел прибутку. Метою статті є теоретичні і практичні аспекти концепції економіки великих даних і цифрової економіки у контексті викликів та напрямів розвитку. Завдання дослідження: 1) розкрити економіку великих даних як чинник оптимізації бізнес-процесів і створення нових ринкових можливостей цифрової економіки; 2) сформувати сутність та ключові складові концепції економіки великих даних; 3) проаналізувати проблеми економіки великих даних та напрями їх подолання; 4) з’ясувати міжнародний досвід формування економіки великих даних в умовах експоненційного розвитку інформації: 5) дати аналіз ефективного глобального управління великими даними як фактор сталого розвитку. Методологія дослідження економіки великих даних та цифрової економіки поєднує кількісні та якісні методи аналізу, дозволяючи оцінити вплив великих даних на економічні процеси, спрогнозувати тенденції розвитку та розробити рекомендації щодо ефективного використання цифрових технологій. Аналіз літератури. Дослідження зосереджені на соціально-економічних та політичних наслідках нових цифрових технологій, включаючи економіку платформ та гіг-економіку, вивчають взаємозалежність штучного інтелекту та великих даних, а також перспективи їх використання в економіці, аналізують як штучний інтелект може трансформувати економіку та які можливості це відкриває. Окреслено основні виклики, пов’язані з розвитком цього напряму, зокрема питання кібербезпеки, етичні дилеми використання даних, регулювання цифрових платформ, ризики монополізації ринку та вплив на ринок праці. У статті пропонуються можливі напрями подальшого розвитку взаємодії цифрової економіки та великих даних, зокрема через вдосконалення регуляторних механізмів, розвиток алгоритмічної транспарентності, баланс між інноваціями та захистом персональних даних, а також розширення цифрової інклюзії.

ПОШИРЕНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ АКТИВНОГО ТРАНСПОРТУ ТА ФАКТОРИ, ЩО ЙОГО ЗУМОВЛЮЮТЬ

ЛАЙМА ГАСЮНЕНЕ, БРІГІТА МІЄЗІЄНЕ — ср, 19 бер 2025 00:00:00 +0200

Актуальність теми. Визнано важливість фізичної активності у досягненні цілей сталого розвитку. Активний транспорт (АТ) визначається як один із найбільш перспективних способів формування фізично активного суспільства (Salvo, 2021). Зазначається, що найбільш поширені форми фізичної активності, такі як ходьба, їзда на велосипеді, використання самоката, є легкодоступними та простими у використанні для всіх, тому вони можуть сприяти інтеграції фізичної активності у повсякденне життя людей і навіть ефективно замінювати короткі поїздки автомобілем (Allen, Nolmark, 2022). Важливість фізичної активності для досягнення цілей сталого розвитку також була визнана Всесвітньою організацією охорони здоров’я, яка у 2018 році опублікувала план дій щодо фізичної активності «Глобальний план дій з фізичної активності 2018–2030: більш активні люди для здоровішого світу». У ньому зазначено, що фізична активність може допомогти досягти більш гармонійного, справедливого та сталого світу (World Health Organization, 2019). У контексті сталого розвитку АТ визначається як економічно ефективний засіб реалізації цілей сталого розвитку. Дослідники, які вивчають зв’язок між сталим розвитком та АТ, встановили, що суспільство, яке використовує активний транспорт, отримує не лише користь для здоров’я завдяки підвищенню рівня фізичної активності, але й додаткові переваги, такі як зменшення використання викопного палива, чистіше повітря, менша завантаженість доріг, безпечніші дороги (Dai et al., 2020; Salvo et al., 2021). Постановка задачі. Фактори, що визначають використання активного транспорту (АТ), поділяються на психосоціальні та фактори навколишнього середовища. Адаптація середовища до використання АТ є дуже важливою. Проте, навіть за наявності ідеальної інфраструктури, людина може не бажати використовувати АТ. Важливо визначити неекологічні фактори, які можуть мотивувати використання АТ. Встановлено, що, крім індивідуальних факторів, таких як освіта, фінансовий стан та інші, відповідно до Теорії запланованої поведінки (TPB), на ставлення, суб'єктивну норму та сприйнятий контроль поведінки щодо певної поведінки також впливають значущі фактори. Вони слугують предикторами наміру здійснювати певну поведінку. За даними вчених Atasoy та ін. (2010), психосоціальні фактори мають велике значення при виборі транспорту, особливо в суспільствах, де громадяни мають можливість обирати засіб пересування. Задачі дослідження. Для досягнення мети статті поставлені такі завдання: визначити поширеність використання АТ; визначити індивідуальні фактори, пов’язані з використанням АТ. Методологія. У поперечному дослідженні взяли участь 250 респондентів, 80% з яких були жінками. Віковий діапазон становив від 18 до 39 років, середній вік — 20,38 років. Поширеність використання АТ вимірювалася на основі моделі Стадій змін, що дозволила визначити частку людей на різних стадіях змін щодо використання АТ (Hagger, Chatzisarantis, 2014). Для виявлення ставлення, суб'єктивної норми, сприйнятого поведінкового контролю та наміру використовувати АТ використовувався опитувальник, заснований на Теорії запланованої поведінки (Ajzen, 1991). Екологічно свідоме ставлення вимірювалося за допомогою опитувальника щодо усвідомлення сталого розвитку (Gericke et al., 2019).

СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК КОНЦЕПЦІЇ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ БІЗНЕСОМ В УМОВАХ СУЧАСНИХ ДИНАМІЧНИХ ЗМІН

ср, 19 бер 2025 00:00:00 +0200

У статті розглядаються актуальні проблеми економіки та управління бізнесом в умовах глобалізації та цифро- візації. Актуальним є питання оцінки сталого розвитку підприємств в умовах економічної нестабільності, підви- щення уваги до екологічних та соціальних аспектів бізнесу.Акцент робиться на вивченні новітніх трендів і викли- ків, що постають перед сучасними підприємствами, зокрема в аспектах стратегічного управління, інноваційного розвитку та сталого бізнесу. Теорія спрямована на формування комплексного розуміння того, як економічні зако- номірності впливають на бізнес, і як за допомогою ефективного управління можна забезпечити стабільний роз- виток організації в умовах постійних змін. Метою дослідження є теоретичні і практичні засади становлення і роз- витку концепції економіки та управління бізнесом в умовах сучасних динамічних змін. Завдання дослідження: 1) розкрити концептуальні засади економіки та управління бізнесом та напрями розвитку; 2) здійснити порівняль- ний аналіз економіки та управління бізнесу, їх ключові відмінності та взаємозв'язок; 3) сформувати концепцію стабільного розвитку економіки та управління бізнесом в умовах сучасних динамічних змін; 4) здійснити аналіз зарубіжного досвіду формування концепції економіки та управління бізнесом. . Методологія дослідження в контексті економіки та управління бізнесом включає основні методи і підходи: системний порівняльний кількісний та якісний методи, моделювання та прогнозування та інші. Автори акцентують увагу на адаптації бізнес-стратегій до вимог цифрової економіки, інтеграції технологій штучного інтелекту та великих даних у процеси управління. Пропонуються нові підходи до управлінських практик, які дозволяють підприємствам ефективно адаптуватися до змінюваного економічного середовища та забезпечувати конкурентоспроможність у умовах цифрових перетворень. Теоретичне і практичне значення концепції економіки та управління бізнесом має важливе значення як у теоретичному, так і в практичному аспектах, формуючи у студентів комплексне розуміння принципів функціонування економіки та ефективного ведення бізнесу.

ВИКЛИКИ ТА ЗАГРОЗИ ФІНАНСОВІЙ БЕЗПЕЦІ ДЕРЖАВИ ПІД ЧАС ПОВНОМАСШТАБНОЇ ВІЙНИ

ср, 19 бер 2025 00:00:00 +0200

Вплив на економіку за допомогою фінансових механізмів, важелів, індикаторів, стимулів надає можливість фінансовому сектору забезпечити захищеність країни в особливих умовах загроз і викликів. Стабільність і захищеність фінансового сектора є передумовою фінансової і національної безпеки держави. Сучасне загострення майже всіх політичних процесів свідчить про те, що у геополітику знову повертається забуте словосполучення «біполярний світ», а на політичній карті світу з’являється умовний поділ країн та регіонів, підсилюється глобальне протистояння. В таких умовах особливої уваги потребує фінансова сфера, яка сприяє інноваційному соціально-економічному розвитку країни і є сукупністю комплексу заходів: запровадження ефективної грошової політики, реформування банківської системи та фінансових ринків, упередження та нейтралізація внутрішніх і зовнішніх загроз. Держава, яка спроможна побудувати фінансову систему, що зберігає захищеність, стабільність, стійкість своїх фінансових інтересів за негативного впливу зовнішніх і внутрішніх чинників, є державою з високим рівнем національної безпеки. Процеси формування сучасних ціннісних пріоритетів управління фінансовою безпекою на рівні держави можуть досліджуватись з різних наукових поглядів, включаючи менеджмент, філософію управління, право, економіку, публічне управління та інші галузі знань. Мета статті – проаналізувати теоретичні та прикладні аспекти сучасних методів та індикаторів оцінювання фінансової безпеки держави з урахуванням трансформаційних змін, що відбуваються в умовах повномасштабної війни в Україні. Завдання дослідження: 1) проаналізувати фінансову безпеку як складову національної безпеки держави; 2) дослідити систему управління, механізм забезпечення та індикатори фінансової безпеки держави та вплив чинників на рівень безпеки; 3) оцінити індикатори фінансової безпеки держави, що перебуває у стані повномасштабної війни; 4) здійснити моніторинг та прогнозування фінансової безпеки на підставі експертних даних в умовах трансформаційних змін. Менеджери в галузі управління державними та місцевими фінансами, науковці, державні службовці отримають інструментарій для подальших досліджень, прийняття управлінських рішень не лише в галузі бізнесу, адміністрування та права, а і в інших галузях знань. Обґрунтований авторами науковий погляд на процеси управління фінансовою безпекою в умовах трансформаційних змін забезпечує комплексність підходів до прийняття управлінських рішень з управління окремими складовими фінансової безпеки (бюджетна політика, банківська безпека, боргова безпека), а також надає поштовху до міждисциплінарних досліджень в сферах економіки, менеджменту, публічного управління та адміністрування, маркетингу, обліку і оподаткування.

ДОСЛІДЖЕННЯ В МЕНЕДЖМЕНТІ: МІЖДИСЦИПЛІНАРНИЙ ВИМІР

ІРИНА ШАВКУН, ЯНА ДИБЧИНСЬКА — ср, 19 бер 2025 00:00:00 +0200

Актуальність вивчення проблем міждисциплінарності в наукових дослідженнях визначається кількома важливими факторами.По-перше, в умовах стрімкого розвитку науки і техніки виникає потреба в інтеграції знань з різних галузей для вирішення складних і багатогранних проблем, які не можуть бути повністю висвітлені в межах однієї дисципліни. Міждисциплінарні підходи дозволяють поєднувати теоретичні та методологічні підходи з різних наук, що сприяє ґрунтовному аналізу явищ.По-друге, такі глобальні виклики, як зміна клімату, сталий розвиток, глобалізація та цифровізація, вимагають комплексного підходу із залученням спеціалістів із різних галузей. Ці проблеми вимагають нових форм співпраці між науковцями, здатними поєднувати різні наукові традиції та методи для пошуку ефективних рішень.По-третє, міждисциплінарність сприяє розвитку нових наукових напрямів і підходів, а також стимулює інновації, оскільки сприяє обміну ідеями та концепціями між різними науковими школами. У зв’язку з цим актуальним є дослідження теоретичних і практичних аспектів міждисциплінарності, а також розгляд механізмів її реалізації в різних сферах наукової та професійної діяльності.Мета дослідження – проаналізувати відмітні ознаки і особливості застосування міждисциплінарного підходу в дослідженнях менеджменту.Завданнями є: уточнення термінології, що стосується різних типів міждисциплінарних досліджень; опис механізмів інтеграції знань між дисциплінами; виявлення основних викликів міждисциплінарного підходу в контексті менеджменту як наукової дисципліни.За допомогою загальнонаукових методів зроблено спробу досягти комплексне розуміння сутності і спрямованості міждисциплінарних підходів у дослідженнях менеджменту. Отримані результати підтверджують важливу роль міждисциплінарного підходу для вирішенні сучасних проблем менеджменту. Цей підхід сприяє спрощенню складного аналізу та забезпечує інноваційні рішення, що допомагають краще розуміти складні проблеми управління в динамічному середовищі. Інтеграція знань з різних дисциплін уможливлює розбудову ефективних стратегій для підвищення ефективності управління в мінливому глобальному контексті. Взаємодія вчених різних дисциплін відкриває нові шляхи вирішення проблем, забезпечуючи обмін значною кількістю знань між учасниками. Деякі аспекти управління, такі як аналіз поведінки споживачів, інвесторів або співробітників, вимагають інтеграції підходів з різних сфер. Поєднання зусиль фахівців різних наук дозволяє досягти унікальних результатів, які були б неможливі за допомогою методів лише однієї дисципліни.

ВПЛИВ КОГНІТИВНО-ПОВЕДІНКОВОЇ ТЕРАПІЇ (КПТ) ТА МЕТОДІВ СПОРТИВНОЇ ПСИХОЛОГІЇ НА РОЗВИТОК МЕНТАЛЬНОЇ СТІЙКОСТІ СПОРТСМЕНІВ

ВЛАДА БІЛОГУР, ЕДУАРД СИВОХОП, НАТАЛІЯ СЕМАЛЬ, ІРИНА СКРИПЧЕНКО, ЄВГЕН КАРАБАНОВ — ср, 19 бер 2025 00:00:00 +0200

Ментальна стійкість є ключовим фактором успішності спортсменів, дозволяючи їм ефективно справлятися зі стресом, зберігати концентрацію та підтримувати мотивацію в умовах високих навантажень. У зв'язку з цим значний інтерес викликають методи когнітивно-поведінкової терапії (КПТ) та спортивної психології, спрямовані на розвиток цієї якості. Методологія дослідження Когнітивно-поведінковий підхід – методика, що включає роботу з думками, емоціями та поведінкою, яка сприяє розвитку впевненості в собі та зниженню рівня тривожності перед змаганнями. Метою дослідження є теоретичні і практичні аспекти впливу когнітивно-поведінкової терапії (КПТ) та методів спортивної психології на розвиток ментальної стійкості спортсменів Завдання дослідження: 1) проаналізувати когнітивно-поведінкову терапію (КПТ) та методи спортивної психології; 2) розкрити суть і напрямки спортивної психології як інструмента формування чемпіонського мислення у контексті когнітивно-поведінкового підходу; 3) з’ясувати вплив спортивної психології (психологія спорту) та розвиток особистості спортсмена; 4) обґрунтувати застосування методів когнітивно-поведінкової терапії (КПТ) для зміцнення ментальної стійкості; 5) виявити теоретичне і практичне значення зарубіжного досвіду підготовки спортсменів з використанням методів когнітивно-поведінкової терапії (КПТ).. Результати дослідження. Доведено, що когнітивно-поведінкова терапія в спорті КПТ є науково обґрунтованим підходом до психотерапії, що ґрунтується на зміні дезадаптивних мисленнєвих патернів і поведінки. В спортивному контексті КПТ застосовується для подолання тривожності перед змаганнями, боротьби з негативними переконаннями, підвищення самоконтролю та формування ефективних стратегій управління стресом. Основні техніки КПТ у спорті: 1) когнітивна реструктуризація – ідентифікація та зміна негативних автоматичних думок, що заважають продуктивності. 2) Методи релаксації та усвідомленості – практики медитації, дихальні вправи, прогресивна м’язова релаксація. 3) Використання технік експозиції – поступове привчання до стресових ситуацій через уявну або реальну експозицію. Методи КПТ мають велике теоретичне та практичне значення у спортивній підготовці. Вони допомагають спортсменам розвивати психологічну стійкість, покращувати концентрацію та управляти емоціями під час змагань. Зарубіжний досвід демонструє ефективність когнітивно-поведінкової терапії в різних видах спорту, що робить її незамінним інструментом для досягнення високих результатів.

ВИКЛИКИ ТА ПРОБЛЕМИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЗАЙНЯТОСТІ НАСЕЛЕННЯ: ПРИКЛАД ЛИТВИ

ДАЛЯ ПЕРКУМЄНЕ, АУШРА СОДЄНЄ, ЕГІТА КРАСИЛЬНІКОВЄНЕ — ср, 19 бер 2025 00:00:00 +0200

Актуальність теми. Правові відносини між роботодавцем і працівником встановлюються шляхом укладення трудового договору, який є основним документом, що регулює трудовий процес. У сучасних умовах ринку праці умови укладення та виконання трудового договору швидко змінюються відповідно до економічних, технологічних та соціальних змін. Мета статті. Проаналізувати аспекти правового регулювання зайнятості населення, виявити суттєві проблеми. Постановка задачі. Проблеми дослідження аналізованої теми включають такі взаємопов’язані питання: по-перше, проблеми, пов’язані зі встановленням та зміною необхідних і додаткових умов трудового договору; по-друге, проблема виконання трудового договору, яка виникає внаслідок різних факторів, таких як недотримання умов праці, нечіткий розподіл обов'язків та зміна вимог до роботи; по-третє, проблема обов’язку роботодавця забезпечити працівника роботою та заробітною платою, обумовленими в трудовому договорі, оскільки, забезпечуючи роботу, на яку погодився працівник, роботодавці інколи стикаються з ситуаціями, коли через економічні труднощі, структурні перетворення чи технологічні зміни вони вже не можуть гарантувати раніше погоджені умови праці. Задачі дослідження. Дати визначення поняття інституту зайнятості, розкривши суспільне значення його правового регулювання; проаналізувати нормативно-правові акти, що регулюють правове регулювання зайнятості; визначити основні проблеми, пов’язані з працевлаштуванням у литовській та закордонній судовій практиці. Методологія. У роботі використано логіко-аналітичний, порівняльний, аналіз документів, методи системного аналізу, узагальнення. Логіко-аналітичний метод надзвичайно важливий для забезпечення послідовного та критичного аналізу правового регулювання зайнятості. Цей метод допомагає сформувати комплексний підхід до проблем регулювання трудового права, дозволяє обґрунтовано поставити нові питання та запропонувати напрями вдосконалення нормативно-правових актів. Важливими також є положення Європейської соціальної хартії, які гарантують особливий захист вагітних працівниць і право всіх працівників на правовий захист під час укладення та виконання трудового договору. Крім того, Директива 2008/94/ЄС Європейського Парламенту та Ради, яка передбачає захист працівників у разі неплатоспроможності роботодавця, використовується для аналізу обмежень щодо виконання трудового договору у разі банкрутства роботодавця.

ПРОБЛЕМИ ТА ВИКЛИКИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПОВОДЖЕННЯ З ВІДХОДАМИ

ВІТОВТ НАУСЄДА, ДАЛЯ ПЯРКУМЄНЕ — ср, 19 бер 2025 00:00:00 +0200

Актуальність правового регулювання поводження з відходами зумовлена наступними причинами: екологічні аспекти, оскільки система поводження з відходами є ключовим фактором зменшення забруднення навколишнього середовища. Неналежне поводження з відходами може спричинити забруднення ґрунтових вод; забруднення повітря внаслідок незаконного спалювання сміття; втрата біорізноманіття через накопичення відходів у природі, оскільки ефективне управління відходами допомагає зменшити викиди парникових газів, забезпечує безпечне управління небезпечними матеріалами та зменшує виснаження природних ресурсів. Однак проблеми в правовому регулюванні поводження з відходами, такі як високі витрати на утилізацію відходів або обмежені можливості переробки, спонукають до дослідження більш ефективного використання наявних ресурсів. Литва, як держава-член Європейського Союзу, зобов’язана виконувати суворі вимоги ЄС у сфері поводження з відходами: збільшити рівень переробки відходів (наприклад, досягти рівня переробки 55% до 2025 року); зменшити кількість відходів, що вивозяться на полігони; реалізувати принципи циркулярної економіки. Постановка задачі. При аналізі інституту правового регулювання поводження з відходами виділяють такі основні проблеми: по-перше, незаконне розміщення та/або поводження з відходами: правові норми, що регулюють використання природних ресурсів, розрізнені та представлені в різних правових актах, що може спричинити плутанину та непорозуміння між зацікавленими сторонами. У сфері поводження з небезпечними відходами все ще трапляються порушення правил через неналежний контроль, що може становити загрозу для довкілля та здоров’я людей. Проблеми, пов'язані з сортуванням відходів, переробкою або неможливістю повторного використання. Законодавство ЄС чітко наголошує на тому, що сміття спочатку має бути перероблено або повторно використано, але в Литві значна частка відходів все ще вивозиться на звалища. Задачі дослідження. Для досягнення мети даної роботи поставлені наступні завдання: визначити теоретичні аспекти управління відходами; проаналізувати нормативно-правові акти, що регулюють інститут поводження з відходами; виявити проблеми правового регулювання поводження з відходами. Методологія. Для повного розкриття теми роботи були проаналізовані найважливіші литовські та міжнародні правові акти, що регулюють аспекти правового регулювання поводження з відходами. Також було проаналізовано рішення литовських та іноземних судів, що допомогло висвітлити суттєві проблеми правового регулювання поводження з відходами. У роботі проаналізовано Закон про управління відходами.

ПРАВОВІ ПРОБЛЕМИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ДОПОМІЖНИХ РЕПРОДУКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НА ПРИКЛАДІ ЛИТВИ

ДАЛЯ ПЯРКУМЄНЕ, РИТE САМСАНАВІЧЄНE — ср, 19 бер 2025 00:00:00 +0200

Актуальність теми. Правове регулювання допоміжної репродукції створює значні виклики та проблеми як у Литві, так і за кордоном. Ця тема стає все більш актуальною, оскільки розвиток передових репродуктивних технологій відкриває можливості мати дітей самотнім жінкам і гомосексуальним парам. Зміна структури та концепції сім'ї спонукає до дискусій про правові, етичні та соціальні норми, які потребують перегляду та оновлення. У деяких суспільствах допоміжна репродукція стикається з запереченнями через традиційну концепцію сім’ї, що ускладнює створення законів, прийнятних для суспільства. Висновки показують, що підхід до допоміжного запліднення в Литві під час розробки Закону про допоміжне запліднення був спрямований на гармонізацію національного законодавства з директивами Європейського Союзу та міжнародними конвенціями. Постановка задачі. Проблеми дослідження аналізованої теми включають наступні взаємопов’язані питання: по-перше, перед проведенням процедури допоміжного запліднення всі питання мають бути вирішені в найкращих інтересах дитини, яка буде народжена шляхом допоміжного запліднення; забезпечення анонімності донора, оскільки виникають питання і щодо права дитини знати своє походження; процедури допоміжного запліднення викликають багато юридичних та етичних питань. Задачі дослідження. Для досягнення мети даної роботи поставлені наступні завдання: визначити поняття, умови та методи допоміжної репродукції та безпліддя; 2. Проаналізувати аспекти правового захисту пацієнта, ембріона та гамет; 3. Після оцінки правового регулювання допоміжної репродукції визначити аспекти правового регулювання допоміжної репродукції в Литві, які потребують удосконалення. Методологія. Метод аналізу документів обрано тому, що цей метод корисний для збору даних, необхідних для проведення дослідження, за допомогою цього методу відбираються джерела правової доктрини, національні та міжнародні правові акти, що аналізуються в роботі. Метод аналізу документів також буде застосовано для оцінки литовської та міжнародної судової практики та інших джерел, необхідних для наукового аналізу. Між тим міжнародно-правові документи, такі як Європейська конвенція з прав людини, Конвенція про права дитини та Загальна декларація прав людини, демонструють сумісність і межі співіснування двох правових систем. Також аналізуються судові справи, пов’язані з темою, що розглядається.