Humanities Studies http://humstudies.com.ua/ <p><strong>«</strong><strong>Humanities</strong><strong> </strong><strong>Studies</strong><strong>»</strong> - науковий часопис, що видається Запорізьким національним університетом у співпраці з Литовським університетом спорту (Каунас, Литва), що є продовженням випуску збірника наукових праць «<a href="http://vestnikzgia.com.ua">Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії</a>». Необхідність отримання нового сертифікату журналу 9№23925-13765ПР від 23.04.2019 була викликана тим, що згідно з наказом №1168 від 29.10.18р. Міністерством освіти і науки України було здійснено реорганізацію Запорізької державної інженерної академії, в результаті якої Запорізький національний університет став правонаступником і Запорізька державна інженерна академія стала його складовою частиною. «<a href="http://vestnikzgia.com.ua">Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії</a>» було трансформовано у <strong>«</strong><strong>Humanities Studies</strong>», редколегія якого продовжує концепцію попереднього видання.</p> <p><strong>«</strong><strong>Humanities</strong><strong> </strong><strong>Studies</strong><strong>»</strong> є рецензованим часописом з відкритим доступом, який зорієнтований на публікації праць вчених з актуальних питань гуманітарних наук. Як наукове видання, «Humanities Studies» презентує найсучасніші дослідження з питань гуманітарних наук та знайомить зі структурою філософського знання - соціальної філософії та філософії історії, філософської антропології, філософії культури, історії філософії, філософії освіти, філософії науки та техніки.</p> <p>В науковому часописі <strong> </strong><strong>«</strong><strong>Humanities Studies</strong><strong>»</strong> головними проблемами є філософські та соціальні (поведінкові) проблеми сучасного бурхливого світу, що розглядаються у контексті глобалізації та цифровізації.</p> <p>Часопис демонструє, що світ трансформується, стрімко, до невпізнання, ми перебуваємо на порозі нової промислової та технологічної революцій, які докорінно змінюють плин нашого повсякдення, способи роботи, взаємодії та екзистенції людини. Нічого подібного до четвертої промислової та технологічної революцій людство не зазнавало. Новітні технології міцно поєднують фізичний, цифровий і біологічний світи. З’являються нові бізнес-моделі, перебудовуються системи виробництва, споживання. Ці зміни трансформують людину, природу суспільство і все людство, тому необхідно вчитися ними керувати.</p> <p><strong> </strong><strong>«</strong><strong>Humanities Studies</strong><strong>»</strong> як науковий часопис є міжнародним виданням, в якому аналізуються сучасні проблеми закордонного досвіду у подальшому розвитку суспільного життя, що дає змогу по-новому поглянути на повсякденну реальність, в майбутньому ми бачимо зростання креативного складника у різних сферах діяльності, включаючи соціальну та економічну. Незабаром саме від нього залежатиме організація робочих місць, економічна ситуація на ринку й розвиток міст, що вимагає дієвості нових філософських концептуальних підходів.</p> <p>Редакція журналу <strong>«</strong><strong>Humanities Studies</strong><strong>»</strong> звертає увагу на формування здорового, розумного і практичного механізму ефективного управління в ХХ1 століття з точки зору філософії Просвітництва 2.0 та гнучкого менеджменту 3.0, до якого залучений аналіз філософських та соціальних проблем. Ми заповнюємо прогалину у формуванні інноваційності сучасного суспільства, скерованого на формування кращого як теперішнього, так і майбутнього - такого, у якому прогрес буде служити людині і суспільству, а не руйнувати їх, та сприяти досягненню ефективності управління у будь-якій ситуації.</p> <p>Редколегія часопису <strong> </strong><strong>«</strong><strong>Humanities Studies</strong><strong>»</strong> буде намагатися зробити часопис практичним, щоб сформувати цифрове суспільство та управління (розділ «Філософія економіки та управління), яке б сприяло розвитку здорового, креативного та розумного диджиталізованого суспільства. Ми також звертаємо увагу на проблеми філософії культури та філософії освіти у контексті креативності та цифровізації, що презентують широкий спектр освітніх питань - цифровізації освіти у контексті глобалізації та цифрової революції - цифрової економіки та цифрового менеджменту.</p> <p> Склад редколегії <strong>«</strong><strong>Humanities Studies</strong><strong>»</strong> представлений дослідниками з України, Литви, Молдови та передбачає не тільки видання журналу, а й проведення наукових конференцій, методологічних семінарів, круглих столів з актуальних проблем філософських та наук.</p> uk-UA <p align="justify">Подаючи текст статті до редакції, автор погоджується з тим, що авторські права на статтю переходять до видавця, при умові, якщо стаття приймається до публікації. Авторські права включають ексклюзивні права на копіювання, розповсюдження і переклад статті.</p><p align="justify">Автор зобов’язаний:</p><ul><li>нести відповідальність за достовірність представленої інформації та оригінальність поданих матеріалів своєї роботи до друку;</li><li>зберігати за собою всі авторські права і одночасно надавати збірнику наукових праць право першої публікації, що дозволяє розповсюджувати даний матеріал з підтвердженням авторства і первинності публікації у даному збірнику;</li><li>відмова в публікації не обов’язково супроводжується роз’ясненням причини і не може вважатися негативним висновком відносно наукової і практичної цінності роботи.</li></ul><p align="justify">Автори зберігають за собою авторські права на роботу і представляють збірнику наукових праць право першої публікації роботи, що дозволяє іншим розповсюджувати дану роботу з обов’язковим збереженням посилань на авторів оригінальної праці і оригінальну публікацію у даному збірнику.</p><p align="justify">Автори зберігають за собою право заключати окремі контрактні домовленості, що стосуються не-ексклюзивного розповсюдження версії роботи в опублікованому вигляді (наприклад, розміщення її в книгосховищі академії, публікацію в монографії), з посиланням на оригінальну публікацію в збірнику наукових праць.</p><p align="justify">Автори мають право розміщати їх роботу в мережі Інтернет (наприклад, в книгосховищі академії чи на персональному сайті) до і під часу розгляду її в даному збірнику наукових праць, так як це може привести до продуктивного обговорення її даним збірником і великої кількості посилань на дану роботу </p> valentinavoronkova236@gmail.com (Валентина Григорівна Воронкова) valentinavoronkova236@gmail.com (Валентина Григорівна Воронкова) пн, 30 гру 2024 00:00:00 +0200 OJS 3.2.1.2 http://blogs.law.harvard.edu/tech/rss 60 ХРИСТИЯНСЬКА КАТЕХУМЕНАЛЬНА СПІЛЬНОТА: ПОКЛИКАННЯ ТА ЗНАЧЕННЯ У СУЧАСНОМУ СУСПІЛЬСТВІ http://humstudies.com.ua/article/view/321899 <p>Висвітлюються особливості функціонування християнських спільнот на прикладі рухів Неокатехуменальна Дорога та Світло-Життя, створених з метою здійснення катехизації дорослих в умовах поглиблення секуляризації, поширення індивідуалізму, споживацтва, формалізації християнства та духовної кризи в суспільстві. Мета статті – проаналізувати особливості вчення та діяльності спільнот рухів «Неокатехуменальна дорога» та «Світло життя», розглянути їхню роль у духовному зростанні людини та цінності, якими вони керуються і формуються.Завданнями рухів є всебічна катехизація, систематичне християнське виховання, що здійснюється через три головні елементи: Слово Боже, Літургію та Спільноту та проходження певних етапів, які тривають упродовж років та покликані допомагати формуванню зрілої віри, грунтовній особистісній трансформації людини, що проявляється у глибшому пізнанні власної сутності, своєї життєвої реальності, зміні стосунків з Богом та іншими людьми. Обгрунтовано, що значна увага в рухах Неокатехуменальна Дорога та Світло-Життя приділяється спільнотам, які вважаються незамінними у здійсненні катехизації. Завдяки своєму вертикальному (зв’язок з Богом) та горизонтальному (зв’язок з іншими людьми) вимірах спільнота постає необхідною умовою духовного навернення та зростання. На прикладі цих рухів з’ясовано, що християнські спільноти є викликом та альтернативою домінуючим в суспільстві цінностям індивідуалізму, матеріалізму, тенденції до зменшення уваги та вимог людини до свого духовного та морального рівня. Вони нагадують про необхідність зберігати відкритість, терпіння, готовність до труднощів у взаємовідносинах, що сприяє зростанню у вірі та формуванню стосунків з іншими людьми. Християнські спільноти потребують ґрунтовних наукових досліджень, які сприятимуть кращому розумінню їхнього феномену, актуальності та цінності для сучасної людини. Важливо, щоб лідери та представники релігійних громад були відкриті до них, зокрема, це стосується проведення інтерв’ю, анкетування з метою їх ґрунтовного вивчення, порівняння, оскільки такі дослідження здатні, серед іншого, спростувати необґрунтовані упереджені уявлення, які можуть виникнути про них.</p> ОКСАНА ПАНЬКО Авторське право (c) 2025 http://creativecommons.org/licenses/by/4.0 http://humstudies.com.ua/article/view/321899 пн, 30 гру 2024 00:00:00 +0200 ФОРМУВАННЯ КОНЦЕПЦІЇ «ЦИФРОВОЇ СПОРТИВНОЇ ЛЮДИНИ» В УМОВАХ ЧЕТВЕРТОЇ ПРОМИСЛОВОЇ РЕВОЛЮЦІЇ http://humstudies.com.ua/article/view/321894 <p>Актуальність теми. Тема формування концепції цифрової спортивної людини в умовах діджиталізації є надзвичайно актуальною, оскільки відображає вплив цифровізації та інноваційних технологій на розвиток спорту та особистісне зростання атлетів. Тема має ключове значення для розуміння трансформації спорту, яка відбувається під впливом новітніх технологій. Доведено, що спортивна людина – це спортсмен нового покоління, чия підготовка, тренування та змагання інтегровані з цифровими технологіями. Такі спортсмени використовують дані, аналітику та інноваційні пристрої для опти- мізації фізичних, психологічних і тактичних параметрів. Мета дослідження: сформувати концепцію «цифрової спортивної людини» в умовах четвертої промислової революції. Завдання: 1) розкрити місце і роль Четвертої промислової революції у трансформації спортивної економіки; 2) здійснити концептуалізацію характеристик «цифрової спортивної людини»; 3) розкрити головні тенденції розвитку концепта «цифрова спортивна людина»; 4) обґрунтувати основні положення концепції «цифрової спортивної людини». Автори спираються на власні дослідження для системного аналізу проблеми формування концепції «Цифрової спортивної людини». Особлива увага приділяється інтеграції знань із різних галузей науки та створенню міждисциплінарного підходу до розробки інновацій у спортивній сфері. Розробка теоретичних засад концепції «Цифрової спортивної людини», що відображає взаємодію технологій та людських можливостей; аналіз впливу цифрових інновацій на фізичну, ментальну та соціальну складові особистості спортсмена; створення практичних рішень для інтеграції цифрових технологій у систему тренувань, відновлення та оцінки результативності; формування етичних та правових норм для забезпечення гармонійного використання цифрових технологій у спорті; формування концепції «Цифрової спортивної людини». Практичне значення концепції «Цифрової спортивної людини» полягає у створенні ефективної екосистеми, яка сприяє розвитку спортивної індустрії, вдосконаленню фізичних і ментальних характеристик спортсменів, а також забезпеченню інноваційного підходу до організації та управління спортивними процесами. Це дає змогу поєднати технологічний прогрес із традиційними цінностями спорту для досягнення нових вершин у цій сфері.</p> ВЛАДА БІЛОГУР, ЕДУАРД СИВОХОП, НАТАЛІЯ СЕМАЛЬ, ІРИНА СКРИПЧЕНКО, ЄВГЕН КАРАБАНОВ Авторське право (c) 2025 http://creativecommons.org/licenses/by/4.0 http://humstudies.com.ua/article/view/321894 пн, 30 гру 2024 00:00:00 +0200 РЕЦЕНЗІЯ НА МОНОГРАФІЮ «ЦИФРОВА ТРАНСФОРМАЦІЯ ПРОМИСЛОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ У КОНТЕКСТІ ВИКЛИКІВ, МОЖЛИВОСТЕЙ ТА ЗМІН» / ЗА РЕД. Д.ФІЛОСОФ.Н., ПРОФ. ВОРОНКОВОЇ В. Г., Д.Е.Н., ПРОФ. МЕТЕЛЕНКО Н. Г.: ЛЬВІВ ТОРУНЬ: LIHA-PRES, 2024. 592 C. http://humstudies.com.ua/article/view/321925 <p>РЕЦЕНЗІЯ НА МОНОГРАФІЮ «ЦИФРОВА ТРАНСФОРМАЦІЯ ПРОМИСЛОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ У КОНТЕКСТІ ВИКЛИКІВ, МОЖЛИВОСТЕЙ ТА ЗМІН» / ЗА РЕД. Д.ФІЛОСОФ.Н., ПРОФ. ВОРОНКОВОЇ В. Г., Д.Е.Н., ПРОФ. МЕТЕЛЕНКО Н. Г.: ЛЬВІВ ТОРУНЬ: LIHA-PRES, 2024. 592 C.</p> В. В. ХРАПКІНА Авторське право (c) 2025 http://creativecommons.org/licenses/by/4.0 http://humstudies.com.ua/article/view/321925 пн, 30 гру 2024 00:00:00 +0200 МЕТОДИ КАР’ЄРНОГО РОЗВИТКУ СПІВРОБІТНИКІВ У СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ НА ПРОМИСЛОВОМУ ПІДПРИЄМСТВІ В УМОВАХ СУЧАСНИХ ВИКЛИКІВ http://humstudies.com.ua/article/view/321903 <p>Актуальність. Актуальність теми дослідження визначається його значенням у сучасному суспільстві, де кар’єра стає однією з основних складових успіху. Підвищення по кар’єрним сходам є метою для багатьох людей, і при цьому важливо реалізувати свої кар’єрні орієнтації та активно працювати над професійним розвитком. У сучасному контексті кар’єрне зростання стало важливим показником особистісного розвитку, одним з ключових чинників покращення соціально-психологічного клімату в організаціях, а також підвищенням продуктивності праці та конкурентоспроможності. Розвиток кар’єри включає різноманітні етапи, моделі та мотивацію, які визначають шлях особистості в професійному житті. Важливо мати досвід, знання та навички в обраній сфері, а також налагоджувати професійні контакти. Основними складовими успішного бізнесу є турбота про команду, постійний професійний розвиток та безперервне професійне навчання, що забезпечує пропорційний і динамічний розвиток команди та індустріальну адаптацію, планування кар’єрного розвитку та можливість співробітників реалізувати себе і в якості фахівця своєї справи, і як особистість загалом. Метою статті є дослідження теоретичних підходів до управління кар’єрним розвитком співробітників на промисловому підприємстві та основних методів управління кар’єрою задля сталого розвитку підприємства. Методологія дослідження включає аналіз наукової літератури щодо основних теоретико-методологічних підходів формування кар’єрного розвитку; методи структурно-функціонального аналізу, системно-аналітичні методи, прогнозування і моделювання. Визначена мета дослідження та методологія роботи зумовили використання загальнонаукових методів: аналізу, синтезу, абстрагування, класифікації. Системний підхід дав змогу розглядати кар’єрний розвиток як невід’ємний елемент конкурентоспроможності підприємства. Результат дослідження показав, що однією зі стратегічних цілей сучасних українських підприємств та організацій має стати навчання менеджерів займатися власним розвитком та максимально ефективно управляти розвитком своїх підлеглих. Для цього необхідно створити систему кар’єрного розвитку та навчання менеджерів усіх рівнів, які повинні мати чітке розуміння стратегій, що реалізуються, в тому числі стратегії розвитку співробітників як ключового ресурсу організації. Зроблено висновок, що розвиток кар’єри виконує важливі функції в трудовому житті працівника. Він стимулює зростання трудової активності, прискорює процес переміщення персоналу, дозволяючи працівникові зайняти вищу соціальну позицію, а також сприяє підвищенню задоволеності своєю роботою. Реалістична перспектива просування базується на оцінці працівником існуючих умов для просування та його самооцінці можливостей. Крім того, зміна орієнтації кадрової політики, організації в бік переосмислення ролі та місця людини у сфері трудової діяльності підвищить її кадровий потенціал та змінить уявлення працівників про свою професійну ідентичність.</p> ОЛЬГА ВЕНГЕР, ВІКТОР ВЕНГЕР, АНДРІЙ ХОЛОДУЛІН Авторське право (c) 2025 http://creativecommons.org/licenses/by/4.0 http://humstudies.com.ua/article/view/321903 пн, 30 гру 2024 00:00:00 +0200 ВДОСКОНАЛЕННЯ СКЛАДСЬКИХ ПРОЦЕСІВ ЗА ДОПОМОГОЮ РІШЕНЬ З ДІДЖИТАЛІЗАЦІЇ http://humstudies.com.ua/article/view/321905 <p>Актуальність теми. Сьогодні цифровізація впливає на складські процеси та підштовхує до впровадження нових стратегій, інноваційних продуктів та нових способів комунікації (Broccardo, Vola, Alshibani, Tiscini, 2024). Конкуренція між компаніями дуже висока. Стратегічна операційна мета, яку переслідують компанії, полягає в тому, щоб забезпечити всі операції з мінімально можливими витратами, досягнувши гнучкості та надійності (Rossini, Ahmadi, Staudacher, 2024). Ефективне переміщення продукції, зберігання та передача інформації в межах складу мають вирішальне значення для конкурентоспроможності компанії, найпоширенішими помилками компаній є: дорога обробка та використання складських площ; низьке використання площі та простору для зберігання; висока вартість та застаріле обладнання; застарілі способи відправки вантажів; Застарілі методи комп’ютеризованих процесів (Kronova, Izakrikova, Trebuna, Pekarcikova, Filo, 2024). Для оптимізації складу рекомендується використовувати новітні технології. Звичайно, вони дорогі, але не так сильні, як застарілі, зламані програми та обладнання. Найбільш ефективні складські процеси діджиталізація систем управління складом (WMS), автоматизації та робототехніки, інтернету речей (IoT), мобільних додатків та інструментів, хмарних технологій, налагоджених та ефективних процесів, Технології штучного інтелекту (AI), оптичної та радіочастотної ідентифікації (RFID), автоматизованих керованих транспортних засобів (AGV) (Cai, 2024). Проблемне питання. Як діджиталізація складських процесів вплине на ефективність компанії?Метою даного дослідження є дослідження впливу цифровізації складських процесів на організаційну ефективність, ефективність та операційну результативність. Дослідження спрямоване на виявлення переваг і проблем, пов’язаних із цифровими рішеннями в складському господарстві, надаючи уявлення про те, як ці перетворення можуть змінити продуктивність і загальне управління компанією. Завдання дослідження. Проаналізувати концепцію складських процесів; представити діджиталізовані складські процеси; визначити зміни в компанії для діджиталізації складських процесів. Методологія розслідування. Дослідження починається з огляду літератури з питань управління складом, оптимізації процесів та технологій цифровізації. Огляд літератури буде зосереджений на аналізі досліджень, статей та звітів для управління складом, оптимізації складських процесів та впливі цифровізації. У дослідженні будуть задіяні цифрові технології та інструменти, які були розроблені для оптимізації складських операцій. Висновок. Діджиталізація складських процесів приносить кардинальні зміни в роботу компаній. Виступи стали більш ефективними. Це дослідження показало, що цифрові технології, такі як WMS, автоматизація, робототехніка, loT та AGV можуть оптимізувати управління складами, Наприклад, обробку замовлень, краще використовувати місце зберігання. Інновації зменшують потреби в людській робочій силі, підвищують точність і швидкість, комунікацію через ланцюжок поставок і задоволеність клієнтів. Очевидно, що процеси діджиталізації приносять компаніям багато користі. Впровадження технологій в процеси має високу вартість, до того ж навчання співробітників вимагає часу і грошей. Незважаючи на процес встановлення, технології сприяють ефективності, безпеці складу та здатності швидко адаптуватися до мінливого ринку. Впроваджуючи новітні технології, компанії отримують можливість збільшити свої конкурентні переваги та знизити експлуатаційні витрати.</p> ДАЛІЯ ПЕРКУМЄНЕ, КАМІЛЕ ПУСКУНІГІТЕ Авторське право (c) 2025 http://creativecommons.org/licenses/by/4.0 http://humstudies.com.ua/article/view/321905 пн, 30 гру 2024 00:00:00 +0200 КОНЦЕПЦІЯ ЗМІСТУ ТА НАПРЯМІВ ПІДВИЩЕННЯ ЯКОСТІ МЕТАЛУРГІЙНОЇ ОСВІТИ ЗА СТАДАРТАМИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ВИМІРУ КРАЇН ЄС ДЛЯ УКРАЇНИ http://humstudies.com.ua/article/view/321908 <p>У сучасних умовах глобалізації та інтеграції України в європейський освітній простір підвищення якості металургійної освіти є надзвичайно актуальним завданням. Мета дослідження: проаналізувати аналіз можливостей адаптації українських освітніх програм із металургії до стандартів Європейського Союзу, зокрема Європейської рамки кваліфікацій (EQF) та Європейських стандартів і рекомендацій щодо забезпечення якості вищої освіти (ESG) та сформувати концепцію змісту та напрямів металургійної освіти за стандартами освіти країн ЄС. Розглянуто ключові елементи, такі як розробка навчальних програм на основі компетентнісного підходу, впровадження цифрових технологій та інновацій, розвиток практичних навичок у студентів через співпрацю з промисловими підприємствами, а також забезпечення міжнародної мобільності через програми Erasmus+. Особлива увага приділена питанням контролю та оцінювання якості освітніх процесів, що сприятиме підготовці висококваліфікованих фахівців для сучасного ринку праці. Результати дослідження можуть бути використані для вдосконалення освітніх програм та посилення інтеграції українських закладів вищої освіти у міжнародний освітній простір. Мета дослідження – проаналізувати теоретичні і практичні засади підвищення якості металургійної освіти за стадартами освіти країн ЄС. Завдання дослідження: 1) проаналізувати наукові та практичні засади підвищення якості металургійної освіти у контексті адаптація до вимог сучасного ринку праці та міжнародних стандартів; 2) з’ясувати концептуальні виміри підвищення якості металургійної освіти за стандартами освіти країн ЄС; 3) розкрити праксеологічні засади зарубіжного досвіду країн ЄС підвищення якості металургійної освіти як чинник вдосконалення освітніх систем. З урахуванням європейських екологічних стандартів особливу увагу приділяють: підготовці фахівців у сфері «зеленої металургії» (Green Metallurgy); розробці та впровадженню технологій переробки металургійних відходів; зниженню енерговитрат у процесах виробництва та мінімізації викидів шкідливих речовин. Застосування європейських методик контролю якості навчання дозволяє удосконалити систему оцінювання знань студентів і сприяє запровадженню сучасних методів тестування та оцінювання практичних навичок; акредитації навчальних програм на європейському рівні. Таким чином, підвищення якості металургійної освіти за стандартами країн ЄС сприяє формуванню нової генерації фахівців, які відповідають сучасним викликам ринку та технологічному прогресу. Це не лише підвищує конкурентоспроможність випускників, а й зміцнює позиції національної металургійної галузі на світовому рівні.</p> НАТАЛЯ МЕТЕЛЕНКО, ВАЛЕНТИНА ВОРОНКОВА, ВІТАЛІНА НІКІТЕНКО, ВІКТОР СКАЧКОВ, ГАННА КАРПЕНКО Авторське право (c) 2025 http://creativecommons.org/licenses/by/4.0 http://humstudies.com.ua/article/view/321908 пн, 30 гру 2024 00:00:00 +0200 НАПРЯМИ ВПРОВАДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ТА МЕТОДІВ УПРАВЛІННЯ В ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В УМОВАХ ЦИФРОВІЗАЦІЇ http://humstudies.com.ua/article/view/321920 <p>Актуальність дослідження зумовлена важливістю ефективного функціонування органів місцевого самоврядування для розвитку демократії та забезпечення якісних послуг громадянам на місцевому рівні. Впровадження інноваційних технологій, зокрема електронного урядування, є потужним інструментом підвищення ефективності та прозорості діяльності органів місцевого самоврядування. Це дозволяє покращити якість надання адміністративних послуг та підвищити довіру громадян до місцевої влади.. Метою дослідження є комплексний аналіз напрямів і методів впровадження інноваційнихї технологій та методів управління в діяльності органів місцевого самоврядування в умовах цифровізації, а також розробка практичних рекомендацій щодо її удосконалення. Результати дослідження. Запропоновано шляхи впровадження інноваційних технологій та методів управління в діяльність органів місцевого самоврядування. Ключовими напрямками є розвиток електронного врядування, впровадження технологій Smart City, використання аналітики великих даних, автоматизація адміністративних процесів. Це дозволить оптимізувати використання ресурсів, підвищити якість надання публічних послуг, забезпечити більш ефективну взаємодію з громадянами. Підвищення прозорості та підзвітності служби вимагає розробки та впровадження комплексу механізмів, шо включає розвиток систем відкритих даних, впровадження електронних систем взаємодії з громадянами, розвиток інструментів громадського контролю, забезпечення прозорості бюджетного процесу. Важливу роль відіграє також впровадження етичних стандартів та механізмів запобігання корупції. Таким чином, теоретичне значення полягає у розвитку наукових основ для цифрової трансформації місцевого самоврядування, а практичне значення – у реальних перевагах для органів влади та громадян шляхом підвищення ефективності управлінських процесів, доступності послуг і розвитку електронної демократії. Впровадження інноваційних технологій та методів управління є необхідною умовою підвищення ефективності діяльності органів місцевого самоврядування.</p> ОЛЕКСАНДР ФУРСІН, ІРИНА ДЕГТЯРЕНКО Авторське право (c) 2025 http://creativecommons.org/licenses/by/4.0 http://humstudies.com.ua/article/view/321920 пн, 30 гру 2024 00:00:00 +0200 ДИТЯЧА ПРАЦЯ В ТУРЕЧЧИНІ http://humstudies.com.ua/article/view/321900 <p>Актуальність теми. Дитяча праця є однією з тих нерозв’язних проблем світу, яка не в останню чергу зачіпає країни, що розвиваються, і країни з перехідною економікою, такі як Туреччина. Тисячі дітей переживають болісний досвід, працюючи в сільському господарстві, виробництві та будівництві в умовах, які заважають їхньому фізичному, психічному та емоційному тілу розвиватися належним чином. Поширеність дитячої праці створює довгострокові наслідки для турецького суспільства щодо заохочення замкнутих кіл бідності та встановлення обмежень на рівень освіти, де прямі наслідки стають очевидними у перешкоджанні економічному та соціальному розвитку в Туреччині. Постановка задачі. Незважаючи на те, що Туреччина підписала кілька міжнародних конвенцій щодо прав дітей та заборони дитячої праці, включаючи конвенції МОП, значні проблеми все ще залишаються. Хоча законодавча база країни може похвалитися далекосяжними масштабами, вона все ж таки страждає від значних недоліків ефективних механізмів примусового виконання, особливо в сільській місцевості та в неформальному секторі. Крім того, бідність і відсутність доступу до освіти підштовхують дітей, особливо з бідних сімей, до роботи. Ці фактори підкреслюють потребу в більш надійних законах і стратегіях правозастосування для усунення корінних причин і збереження дитячої праці. Мета дослідження. Метою цього дослідження є всебічний аналіз законодавства Туреччини про дитячу працю, вивчення відповідності цих законів міжнародним стандартам та оцінка сфер, у яких Туреччина може посилити своє законодавство та механізми правозастосування. Крім того, у цьому дослідженні турецьке законодавство про дитячу працю порівнюється з законодавством інших країн, таких як ЄС, Іспанія та Сполучені Штати Америки, у спробі надати деякі рекомендації, які сприятимуть вдосконаленню політики. Задачі дослідження. Відповідно до вищезазначеного, конкретне дослідження було розроблено з метою всебічного досягнення трьох важливих цілей при вирішенні проблеми дитячої праці в Туреччині: 1) Мета полягає в тому, щоб переглянути існуючі закони та політику, пов’язані з дитячою працею, вказавши на сильні та слабкі сторони в рамках турецького законодавства. 2) Хоча він не включає аналіз ефективності законодавства про дитячу працю, буде проведено порівняльне дослідження з законодавчими рамками окремих країн, а саме ЄС, Іспанії та Сполучених Штатів Америки, які встановили політику проти дитячої праці. 3) Таким чином, результатом експертного аналізу стануть запропоновані законодавчі поправки щодо посилення захисту дитячої праці в Туреччині з акцентом на відповідність міжнародним стандартам та ефективним механізмам правозастосування. Методологія. Підхід, прийнятий для дослідження, має багатогранний характер, оскільки синтезує огляд відповідної наукової літератури, юридичних документів та статистичних звітів. Початковий розширений огляд літератури щодо турецьких та міжнародних джерел був проведений з метою надання базового розуміння дитячої праці та основних законодавчих рамок. Академічна література з питань дитячої праці, захисту дітей та трудового законодавства становить основу цього дослідження. До них належать дослідження соціально-економічних чинників дитячої праці в Туреччині, порівняльний аналіз міжнародного трудового законодавства та історичні звіти, пов’язані із законодавством про дитячу працю. Центральне місце в цьому дослідженні займає глибокий аналіз турецького законодавства про дитячу працю, зокрема, Закону про працю в Туреччині No 4857 та пов’язаних з ним нормативно-правових актів щодо практики дитячої праці, вікових обмежень та умов працевлаштування. Оцінка також поширюється на Конституцію Туреччини, Закон про початкову освіту та інші пов’язані вторинні законодавчі акти/циркуляри. Щоб отримати порівняльний огляд, дослідження надає огляд законодавства про дитячу працю в таких юрисдикціях, як ЄС, Іспанія та Сполучені Штати, кожна з яких є активною у питаннях, що стосуються дитячої праці. Це порівняння проводиться з метою пошуку найкращих практик, які можна було б запровадити в турецькому контексті. У дослідженні було обрано лише правові та соціально-економічні аспекти дитячої праці, і воно не передбачає збору первинних даних шляхом опитування чи інтерв’ювання. Натомість, дослідження залежить від вторинних джерел даних, що може підірвати широту охоплення питань, що стосуються дослідження, щодо результатів правозастосування в режимі реального часу або суспільного сприйняття дитячої праці в Туреччині.</p> ДАЛЯ ПЕРКУМЄНЕ, ЕМРЕ АЙДІН Авторське право (c) 2025 http://creativecommons.org/licenses/by/4.0 http://humstudies.com.ua/article/view/321900 пн, 30 гру 2024 00:00:00 +0200 КОЛЕКТИВНИЙ ТРУДОВИЙ ДОГОВІР ЯК РЕЗУЛЬТАТ СОЦІАЛЬНОГО ДІАЛОГУ В КОНТЕКСТІ ПРИНЦИПІВ ФАВОРЕМ: ПРИКЛАД ЛИТВИ http://humstudies.com.ua/article/view/321902 <p>Contractual regulation of labour relations through collective agreements is one of the possibilities of social dialogue. У колективному договорі сторони домовляються про умови, які не врегульовані законами чи іншими нормативними актами, або які їм не суперечать і які не погіршують становище працівників (in favorem (лат.) – принцип на користь когось). Обов’язки, положення або умови, встановлені в колективному договорі, не можуть погіршувати становище працівників у порівнянні з тим, що передбачено трудовими договорами та законами. Такі умови, які б погіршували становище працівника, є неприпустимими. Надання додаткових гарантій і прав працівникам в колективному договорі практично завжди залежить не тільки від результатів взаємних переговорів, активності роботодавця або представників працівників, а й від фінансового становища підприємства або установи. Метою колективного договору як джерела трудового права є сприяння правовому регулюванню колективних трудових відносин, що приносить користь не тільки працівнику, а й роботодавцю. Таким чином, соціальний діалог є ефективним способом примирення інтересів, подолання соціальних викликів, сприяння економічному прогресу. Проблемне питання. Чому в Литві укладається відносно небагато колективних договорів, хоча литовські закони закріплюють колективні договори за принципом in favorem, що дозволяє обом сторонам самостійно вирішувати питання про зміст угоди? Мета статті. Проаналізувати теоретичні та практичні аспекти колективного договору як результату соціального діалогу в контексті принципу in favorem. Задачі дослідження. 1) Розкрити поняття соціального діалогу. 2) Проаналізувати поняття та правову природу колективних договорів. 3) Розкрити особливості процесу колективних переговорів при визначенні умов колективних договорів у контексті принципу «на користь». Методологія дослідження. Аналіз нормативно-правових актів – аналіз понять соціального діалогу, колективних переговорів, колективних договорів; аналіз наукової літератури – аналіз наукової літератури, що розкриває специфіку колективних трудових відносин; порівняльний аналіз – порівняння висвітлення соціального діалогу в країнах ЄС; Узагальнення – формулювання висновків. Про ефективність колективного договору як джерела трудового законодавства свідчить кількість і якість нормативних умов у колективному договорі. Для заохочення ведення колективних переговорів для укладення колективних договорів законодавством Литовської Республіки встановлюються лише консультативні правові норми, які легітимізують можливість узгодження інших правових норм, ніж ті, що передбачені законами. Надана законодавцем свобода і можливість визначати зміст колективних договорів і пов’язані з ними питання мають на увазі всебічні переваги колективних договорів. Зміст колективного договору повинен оцінюватися на основі принципу «на користь» і застосовуватися до обох сторін колективного договору. Колективний договір не лише сприяє встановленню угод між працівниками та роботодавцями, забезпечуючи ясність щодо трудової діяльності та екологічних питань, але й сприяє соціальному діалогу.</p> ШАРУНЕ ПАДКАУСКІЄНЕ, ДАЛЯ ПЕРКУМЄНЕ, ГЕДРЕ АДОМАВИЧЄНЕ Авторське право (c) 2025 http://creativecommons.org/licenses/by/4.0 http://humstudies.com.ua/article/view/321902 пн, 30 гру 2024 00:00:00 +0200 РОЛЬ ЛОГІКИ У ФОРМУВАННІ АНАЛІТИЧНИХ НАВИЧОК МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ http://humstudies.com.ua/article/view/321895 <p>Стаття присвячена вивченню ролі логіки у формуванні аналітичних навичок майбутніх фахівців. Мета дослідження – визначити, як логіка впливає на розвиток аналітичних здібностей студентів у процесі їхньої підготовки у закладах вищої освіти. В ході наукового дослідження використовувалися загальнонаукові методи пізнання: аналіз, синтез, індукція, дедукція та порівняння. Логіка, як фундаментальна наука, відіграє вирішальну роль у формуванні аналітичних здібностей, що є невід’ємною складовою багатьох академічних дисциплін та професійних навичок. Результати дослідження показують, що логіка, як фундаментальна наука, відіграє вирішальну роль у формуванні аналітичних здібностей, що є невід’ємною складовою багатьох академічних дисциплін та професійних навичок. Основи логіки допомагають розуміти структуру аргументів, визначати валідність висновків, використовувати дедуктивне та індуктивне міркування для аналізу та вирішення проблем. Логіка також є ключовою для курсів з бізнес-аналітики, де вона допомагає оцінювати стратегічні варіанти дій та передбачати наслідки рішень. Сучасні вчені розглядають логіку як вивчення міркувань та аргументації, зосереджуючись на виявленні основних принципів і правил для визначення валідності аргументів. Основні логічні правила включають закон непротирічності, принцип бівалентності, дедуктивне, індуктивне та абдуктивне міркування. Логічні правила застосовуються до процесів міркування у різних галузях, не обмежуючись специфічними знаннями. Таким чином, логіка розглядається як інструмент для аналізу структури аргументів, що підкреслює важливість розуміння структури та принципів, які лежать в основі міркувань. Логічний аналіз концепцій формує формально-логічний каркас, де логічна структура причинності виражається через поняття дії. Аналіз дій і намірів суб’єкта дозволяє розуміти взаємозв’язок між засновками та висновками практичного міркування, що є критичним для філософії науки. Практичне значення дослідження полягає в інтеграції логічних навичок у навчальний процес, що сприятиме формуванню критичного мислення та здатності вирішувати проблеми у професійному житті.</p> НАТАЛІЯ ЗЛЕНКО Авторське право (c) 2025 http://creativecommons.org/licenses/by/4.0 http://humstudies.com.ua/article/view/321895 пн, 30 гру 2024 00:00:00 +0200 ФІЛОСОФСЬКІ ОСНОВИ СУЧАСНОГО ОСВІТНЬОГО МЕНЕДЖМЕНТУ: ВІД КРИТИЧНОЇ ПЕДАГОГІКИ ДО ГІБРИДНОГО УПРАВЛІННЯ http://humstudies.com.ua/article/view/321896 <p>Сучасна система освіти, зокрема в контексті глобалізації та стрімкого розвитку технологій, стикається з численними викликами, які потребують переосмислення традиційних управлінських моделей. Зростаюча турбулентність та невизначеність, притаманні сучасному соціальному та економічному середовищу, висувають нові вимоги до освітнього менеджменту, який більше не може обмежуватися суто адміністративними підходами. Ідеї критичної педагогіки, зосереджені на активному залученні студентів до трансформації суспільства, а також екзистенційні підходи до розуміння управління, що звертаються до питань сенсу та соціальної відповідальності, стають необхідними складовими освітньої практики, сприяючи розвитку критично мислячих громадян. Цей підхід дозволяє не лише готувати студентів до інтеграції в суспільство, але й виховувати в них готовність до його перетворення. Крім того, сучасні управлінські теорії, наприклад гібридний менеджмент, пропонують більш адаптивні моделі, які поєднують технократичний підхід із гуманістичними цінностями. У рамках цієї статті буде розглянуто, як філософські ідеї, такі як концепції Генрі Жіру про роль критичної педагогіки, можуть сприяти побудові більш цілісної та етично відповідальної моделі управління. Методологія дослідження. У цьому дослідженні використано міждисциплінарний методологічний підхід, що поєднує філософський аналіз із дослідженням освітніх практик. Зокрема, було застосовано метод критичного аналізу для розгляду ключових ідей критичної педагогіки Генрі Жіру та сучасних підходів до гібридного управління, зокрема досліджень Сігала. Аналіз спрямований на виявлення філософських передумов і принципів, які лежать в основі сучасного освітнього менеджменту. Такий підхід дозволяє зрозуміти, як філософські ідеї можуть бути інтегровані в управлінські моделі для формування соціально значущих та ефективних освітніх систем. Для виявлення практичних аспектів філософського підходу до освітнього менеджменту також було застосовано метод порівняльного аналізу. Було проаналізовано різні підходи до управління в системах освіти в Україні та міжнародному контексті, щоб оцінити, як теоретичні концепції можуть бути адаптовані до конкретних освітніх умов і викликів. Метод порівняльного аналізу дозволяє зіставити інтернаціональні підходи з національними особливостями, що дає можливість розробити рекомендації щодо використання філософських концепцій в освітньому менеджменті України з урахуванням культурних та соціальних контекстів. Результати цього дослідження можуть бути корисними для освітніх менеджерів, педагогів та дослідників, які прагнуть удосконалити управлінські моделі в освітніх закладах з урахуванням філософських ідей і цінностей.</p> ОЛЕКСІЙ КИЙКОВ Авторське право (c) 2025 http://creativecommons.org/licenses/by/4.0 http://humstudies.com.ua/article/view/321896 пн, 30 гру 2024 00:00:00 +0200 ФІЛОСОФСЬКО-АНТРОПОЛОГІЧНІ РЕПРЕЗЕНТАЦІЇ ДИТИНИ І СВІТУ ДИТИНСТВА В ЕПОХУ АНТИЧНОСТІ http://humstudies.com.ua/article/view/321897 <p>У статті обґрунтовується значущість філософського знання про дитину та світ дитинства як методологічної платформи для розвитку психолого-педагогічного та соціологічного наукового розуміння означених феноменів. Доводиться, що відрив знання про дитину від філософських основ загрожує розмиванням розуміння сутності і смислів світу дитинства. Звернення до античної філософії, не лише в аспекті конструювання освітньо-виховної системи, а й з боку розуміння сутнісних антропологічних характеристик дитинства та світу дитини, дозволило розкрити її непересічне значення у пошуку об’єктивного розуміння досліджуваних феноменів. Мета дослідження – узагальнити філософсько-антропологічні репрезентації дитини і світу дитинства в епоху Античності. Методологія дослідження: загальнонаукові методи аналізу і синтезу у якості філософського інструментарію вивчення дитинства як теоретичного конструкту; задля встановлення особливостей розвитку уявлень про дитину і світ дитинства в епоху Античності, а також обґрунтування закономірностей існування дитини у світі дитинства, було застосовано інтегративний метод, заснований на перетині різних гуманітарних наук – культурології, антропології, філософії, соціології, психології, етнографії, історії, філології та, етології. Представленні у статті узагальнення дозволили дійти висновку, що рефлексія феномена дитинства не була другорядною чи незначною в картині філософського пізнання епохи Античності. Навпаки, вона не лишень виступала інструментом вирішення проблем буття і пізнання, а й мала цілком самодостатній характер, демонструючи споконвічний інтерес філософії до людини на початковому етапі її життя. Практичне значення дослідження полягає у тому, що його результати дають змогу осмислювати дитинство і дитину, звертаючись до її аксіології та екзистенціальності, до її можливого майбуття, виправдовуючи її, даючи їй шанс відбутися в дорослому віці. Таким чином, саме філософія стала підґрунтям для нової методологічної оптики й спрямувала процес пізнання людини на початку її існування до формування власне психолого-педагогічного та соціологічного знання про дитинство і дитину.</p> ОЛЕНА МАРЧЕНКО Авторське право (c) 2025 http://creativecommons.org/licenses/by/4.0 http://humstudies.com.ua/article/view/321897 пн, 30 гру 2024 00:00:00 +0200 ФІЛОСОФСЬКО-АНТРОПОЛОГІЧНІ КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЇ ТЕХНІЧНОЇ ТВОРЧОСТІ: ВІД ФІЛОСОФІЇ НІМЕЦЬКОГО ІДЕАЛІЗМУ ДО ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ http://humstudies.com.ua/article/view/321813 <p>У статті досліджено філософсько-антропологічні концептуалізації технічної творчості в філософії німецького ідеалізму та її подальші рефлексії та модифікації в цифровому суспільстві. Метою даної статті є комплексне дослідження технічної творчості у сучасних контекстах цифрового суспільства з урахуванням її філософсько-антропологічних концептуалізацій, здійснених у філософії німецького ідеалізму, яка визначила гуманістичні вектори розвитку і розуміння технічної творчості від часів промислової революції до сьогодення. Завдання дослідження: проаналізувати розуміння технічної творчості у оптиках філософії німецького ідеалізму; виявити гуманістичний потенціал технічної творчості; з’ясувати її можливості у цифровому суспільстві.Обґрунтовано методологічну доцільність звернення до НКФ в межах даного дослідження. Також доведено, що репрезентації технічної творчості в культурі є багатовимірними і майже невичерпними, які засвідчують еволюцію технічного ставлення людини до світу від Античності до сучасних її модифікацій. Теоретико-методологічну базу дослідження складають такі методи – антропологічної редукції, антропологічної інтерпретації, системний аналіз та міждисциплінарний підхід. Особливе значення мали концептуалізовані В. Воронковою і В. Нікітенко поняття «цифрової людини», «цифрової гуманітаристики» та «цифрової філософії». Доведено, що в межах ідейних і духовних прозрінь доби Просвітництва та завдяки представникам німецького ідеалізму було визначено роль технічної творчості у бутті людини та закладено теоретичні підвалини подальших філософсько-антропологічних концептуалізацій технічної творчості. Здійснено опис розуміння людини класиками німецької філософії, можна стверджувати, що людина як духовна і культурна істота, коли займається технічною творчістю, реалізує свою природну здатність до самоздійснення. У певному сенсі посилює оптимістичне бачення ролі технічної творчості у визначенні передумов прогресу. Окреслено можливості, відкритість та оптимістичні настрої сучасного суспільства до розвитку високих технологій та інновацій, що, безумовно, потребує глибокого філософського переосмислення ролі техніки в людському житті.</p> ОЛЕКСАНДР БАКУМЕНКО Авторське право (c) 2025 http://creativecommons.org/licenses/by/4.0 http://humstudies.com.ua/article/view/321813 пн, 30 гру 2024 00:00:00 +0200 ПОДВІЙНА ГЕРМЕНЕВТИКА ДИЗАЙНУ: АБО РЕЧІ НАЗАД ДО САМИХ РЕЧЕЙ http://humstudies.com.ua/article/view/321814 <p>В статті здійснено феноменологічно орієнтовану рефлексію дизайну, як вагомого складника людського досвіду, що історично утворився в процесі взаємодії людини зі світом речей. Особливу увагу приділено дослідженню прикладного аспекту дизайну, сфокусованого на широкому спектрі питань дизайнерських пропозицій та споживацьких реакції, а також на основних моментах формування культури споживання у добу пізньої індустріалізації, з акцентами на функціональності, зручності та життєздатності дизайнів у сучасному світі. Обґрунтовано методологічну доцільність звернення до концептуалізацій життєвого світу, здійсненого Е. Гуссерлем, у практичному просторі дизайнерської праці, що заохочує дизайнерів розглядати комплексно ті контексти, в яких у подальшому використовуватимуться їхні проекти. Такий підхід мінімізує ризики непорозуміння між творцем та споживачем, гарантуючи, що продукти ідеально впишуться в повсякденну діяльність користувача та середовище. Процедура феноменологічної редукції дозволяє виявити витоки й суть неоднозначності сприйняття дизайнів творцями та споживачами крізь призму феноменологічної настанови Е. Гуссерля – речі назад до самих речей. Це дозволяє перейти на новий рівень розуміння дизайну, яке виходить за межі традиційних мистецьких парадигм, та дозволяє поставити під сумнів упереджені думки та роздуті очікування від дизайну, позбутися стереотипів щодо дизайнерської професії та кинути виклик усталеним споживацьким моделям у розумінні речі.Було виявлено, що незважаючи на популяризацію через інтернет-ресурси та масмедіа результатів творчості дизайнерів та дизайнерських пропозицій, відчувається недостатність комунікативних апробацій в суспільстві тих чи інших продуктів, що призводить до утворення лагун між дизайнами та глобальним споживачем. Тож варто посилити зворотній зв’язок на етапі проектування, щоб зібрати різноманітні точки зору та досвід. Доведено, що встановлення безперервних циклів зворотного зв’язку з користувачами для збору їхніх ідей і перевірки дизайнерських рішень відповідно до потреб і очікувань користувачів, не тільки мінімізує можливі економічні збитки, але й сприятиме соціальній взаємодії та співпраці між користувачами, включаючи функції для обміну, спілкування та спільної діяльності, що призведе до створення позитивної атмосфери та формування монолітності споживацьких запитів і мереж підтримки користувачів. У статті доведено, що методологічний інструментарій феноменологічної філософії, дозволяє більш яскраво розкрити людиновимірність самого дизайну та визначити його значимість крізь призму соціально і культурно апробованих норм краси та естетики.</p> ОЛЕГ ВЕРЕЩАГІН Авторське право (c) 2025 http://creativecommons.org/licenses/by/4.0 http://humstudies.com.ua/article/view/321814 пн, 30 гру 2024 00:00:00 +0200 ПРАКСЕОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ВПРОВАДЖЕННЯ КОНЦЕПЦІЇ ЦИФРОВОЇ ЛЮДИНИ ТА ЦИФРОВОГО СУСПІЛЬСТВА В КОНТЕКСТІ ГЛОБАЛЬНИХ ЗМІН http://humstudies.com.ua/article/view/321815 <p>Сучасний світ перебуває в умовах динамічної цифровізації, яка трансформує всі аспекти життя: від економіки до соціальної взаємодії. Глобальні виклики, такі як кліматичні зміни, геополітична нестабільність, економічна нерівність та пандемії, змушують суспільства переосмислювати роль цифрових технологій у забезпеченні сталого розвитку. У цьому контексті концепція «цифрової людини»« стає ключовою для формування цифрового суспільства, яке здатне адаптуватися до викликів і створювати нові можливості. Мета дослідження: розробка практичних засад упровадження напрямів дослідження «цифрова людина і цифрове суспільство у контексті глобальних викликів». Завдання дослідження: 1) проаналізувати цифровізацію як один із головних чинників удосконалення сучасного суспільства; 2) дослідити формування цифрової людини як процес адаптації, розвитку та інтеграції людини в цифрове середовище; 3) розробити концепцію «Lifelong Learning» (навчання впродовж життя). Дослідження присвячене аналізу концепції «цифрова людина» та трансформації суспільства в умовах цифровізації та глобальних викликів. Розглянуто основні аспекти впливу цифрових технологій на формування сучасної особистості, соціальні взаємини, економіку, культуру та інфраструктуру. Проаналізовано світовий досвід використання цифрових технологій для досягнення сталого розвитку та їхнє застосування в Україні, зокрема у контексті поствоєнного відновлення. Практична значущість роботи полягає в розробці рекомендацій щодо інтеграції цифрових рішень у різні сфери суспільного життя, створення моделей інноваційної освіти та управління, а також розробці платформ для забезпечення інклюзивності та соціальної згуртованості. Результати дослідження можуть бути використані в державному управлінні, освітньому середовищі, бізнесі та громадському секторі для підвищення ефективності використання цифрових технологій у розв’язанні актуальних суспільних проблем.</p> ВАЛЕНТИНА ВОРОНКОВА, ВІТАЛІНА НІКІТЕНКО, НАТАЛЯ МЕТЕЛЕНКО Авторське право (c) 2025 http://creativecommons.org/licenses/by/4.0 http://humstudies.com.ua/article/view/321815 пн, 30 гру 2024 00:00:00 +0200 МІФ ЯК СВІТОГЛЯДНА МАТРИЦЯ http://humstudies.com.ua/article/view/321817 <p>Стаття присвячена аналізу основних особливостей міфу як способу організації і відтворення соціального досвіду. Міф розуміється як інваріантна матриця формування і існування світоглядних феноменів (які не тільки пояснюють світ, але й мотивують, скеровують, надихають) людину, значення і вплив якої зберігається і за сучасних умов. У статті розглянуто феномен міфу як інваріантної та універсальної світоглядної системи, притаманної різноманітним спільнотам упродовж усієї історії людства. Автор акцентує увагу на глибинному вкоріненні міфу в усі сфери суспільного життя – від первісних племен до глобалізованих сучасних суспільств. Міф постає не лише як оповідна форма, а як цілісна «світоглядна матриця», що формує і програмує ціннісні орієнтири, поведінкові сценарії та колективну пам’ять. Особливо наголошено на ритуальному вимірі міфу, його емоційно-експресивному наповненні й потенціалі впливати на особу й спільноту, забезпечуючи адаптацію до довкілля та суспільного ладу. Дослідження охоплює аналіз історіографії проблеми – від античних філософів до сучасних науковців, етнологів, філософів і культурологів. Відзначено роль міфу у творенні національної ідентичності, збереженні культурної спадщини та відновленні цілісності світосприйняття, а також у сучасній масовій культурі, політиці та медіапросторі. Автор доходить висновку, що повного «подолання» міфу принципово неможливо, оскільки він відповідає глибинним потребам і прагненням людини щодо розуміння себе і світу. Натомість розуміння сутності, функцій та механізмів міфу стає необхідною складовою сучасної медіаграмотності й критичного мислення. Методологія дослідження. Робота ґрунтується на міждисциплінарному підході, що поєднує філософський, історико-культурний, антропологічний та етнологічний аналіз для виявлення сутнісних характеристик міфу як універсальної світоглядної системи. Використано історико-філософську реконструкцію ідей та концепцій, які формували розуміння міфу від античності до сьогодення, зокрема праці філософів, етнографів, соціологів, культурологів. Ключовими методами стали: герменевтичний аналіз (інтерпретація текстових та фольклорних джерел з метою виявити приховані смислові шари, структури та концепти міфологічної свідомості); порівняльно-історичний метод (зіставлення міфологічних уявлень різних народів та епох, що дозволило окреслити інваріантність міфічних структур та їхню здатність до трансформації); структуралістський підхід (аналіз внутрішньої логіки та організації міфологічних наративів як цілісних систем символів та знаків); соціокультурний аналіз (розгляд міфу як соціальної технології, «світоглядної матриці», що програмує поведінку і світосприйняття спільноти, забезпечує духовно-культурну інтеграцію, регуляцію соціальних відносин та передачу колективного досвіду; критико-рефлексивний підхід (оцінювання сучасного «переосмислення» міфу в контексті масової культури, політичних ідеологій та цифрового медіапростору, зокрема в аспекті медіаграмотності та критичного мислення).</p> ВІТАЛІЙ ЗАБЛОЦЬКИЙ Авторське право (c) 2025 http://creativecommons.org/licenses/by/4.0 http://humstudies.com.ua/article/view/321817 пн, 30 гру 2024 00:00:00 +0200 ЕКЗИСТЕНЦІЙНІ ПРОБЛЕМИ І ТРАНСФОРМАЦІЯ ЖИТТЄВОГО СВІТУ ЛЮДИНИ В УМОВАХ УРБАНІСТИКИ В УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ ДОБИ МОДЕРНУ http://humstudies.com.ua/article/view/321818 <p>Глобальні виклики і урбаністичні процеси сьогодення створюють за закономірне питання для розвитку філософського дискурсу на основі екзистенційних викликів, з якими стикається індивід у пошуках сенсу життя. Тому у даній статті розглядається життєвий світ української людини доби модерну, який має складну структурну позицію у плані зрушення і кризи ідентичності, і як наслідок становлення нової свідомості. Постановка проблеми полягає у виявленні екзистенційних проблем і їхній вплив на подальший розвиток антропологічної трансформації. Метою даного дослідження є продемонструвати екзистенційні проблеми і наслідки трансформації життєвого світу людини в умовах глобальної урбанізації. Звертаючись до аналізу життєвого світу через дослідника і популяризатора філософських ідей М. Шинкарука, можна говорити що даний концепт є важливою категорією, яка дає глибоке обґрунтування глибинного зв’язку людини з реальністю, яка її оточує. Щоб проаналізувати поняття життєвий світ крізь призму екзистенційної філософії в умовах урбаністики в українській літературі доби модерну звернулись до європейських авторів із екзистенційними мотивами (Жанна Поля Сартра і Альбера Камю), де відслідкували взаємозвʼязок, як і у В. Підмогильного, що місто – байдужа реальність, де неможливо знайти консенсус між бажаннями, де людину переслідує трансформація як соціальна так і фізична, і як наслідок відбувається абсурдність власного існування, тобто трансформація субʼєкта призводить до втрати власної сутності. Тому як висновок, екзистенційні виклики у міському середовищі є не лише джерелом нового індивідуально загостреного почуття самосвідомості, але й виступають простором для самотнього відчуження і внутрішньої амбіційної боротьби за краще майбутнє в умовах урбаністичних процесів. Центральною темою роботи, де аналізували вплив соціального тиску і відчуження, де М. Маклюен зробив акцент на злитті світів в єдиний інформаційний простір, а В. Підмогильний зосередився на психологічних аспектах і досвіді людини, що намагається почути власний голос, зберегти індивідуальність. Отже, динамічна трансформація у життєвому світі української людини доби модерну є ознакою посилення пошуків нових смислів та ідентичності, де відбувається криза цінностей.</p> КАТЕРИНА ЗІНОВ’ЄВА Авторське право (c) 2025 http://creativecommons.org/licenses/by/4.0 http://humstudies.com.ua/article/view/321818 пн, 30 гру 2024 00:00:00 +0200 ФІЛОСОФІЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ В УМОВАХ ЦИФРОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЯК ОСНОВА ЗБАЛАНСОВАНОГО ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ, СОЦІАЛЬНОГО ДОБРОБУТУ ТА ЕКОЛОГІЧНОЇ СТІЙКОСТІ http://humstudies.com.ua/article/view/321820 <p>У роботі досліджується концепція сталого розвитку, що інтегрує економічне зростання, соціальне благополуччя та екологічну стійкість. Концепція закріплена у 17 цілях сталого розвитку, прийнятих ООН у 2015 році. Серед них: подолання бідності; забезпечення якісної освіти; гендерна рівність; захист екосистем; дій щодо клімату. Метою дослідження є концептуалізація філософії сталого розвитку як збалансованого економічного зростання, соціального благополуччя та екологічної стійкості. Завдання дослідження: 1) проаналізувати складові філософії сталого розвитку як основи збалансованого економічного зростання; 2) проаналізувати сутність та складові філософії сталого розвитку як фундамент соціального благополуччя; 3) розкрити концепт філософії сталого розвитку як фундамент екологічної стійкості. Методологія дослідження. Методологічні засади філософії сталого розвитку як фундамент збалансованого економічного зростання, соціального благополуччя та екологічної стійкості зводяться до використання принципів: 1) конструктивність; 2) системність; 3) інструментальна і функціональна значимість. Аналізуються основні принципи, такі як гармонійна взаємодія людини і природи, а також глобальна відповідальність. Особливу увагу приділено ролі впровадженню сучасних технологій і участі суспільства у реалізації цілей сталого розвитку. Результати дослідження акцентують на важливості балансу між потребами суспільства та збереженням природних ресурсів для майбутніх поколінь. Робота також пропонує підходи до подолання сучасних викликів, зокрема в умовах глобалізації та кліматичних змін. Сталий розвиток допомагає забезпечити гармонійне співіснування людини та природи, сприяє економічному прогресу і підвищенню якості життя, одночасно мінімізуючи шкоду для екосистем. Приклади сталого розвитку на практиці: впровадження відновлюваних джерел енергії, таких як сонячна чи вітрова енергія; екологічне будівництво з використанням енергоефективних технологій; програми сортування і переробки відходів; інноваційні агротехнології для зменшення впливу сільського господарства на довкілля.</p> ОЛЬГА КИВЛЮК, ГАЛИНА ГАРБАР, ОЛЕГ ПУНЧЕНКО, ДМИТРО АРАБАДЖИЄВ, РЕГІНА АНДРЮКАЙТЕНЕ Авторське право (c) 2025 http://creativecommons.org/licenses/by/4.0 http://humstudies.com.ua/article/view/321820 пн, 30 гру 2024 00:00:00 +0200 ВПЛИВ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НА ЦИФРОВІЗАЦІЮ СУСПІЛЬСТВА В УМОВАХ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ http://humstudies.com.ua/article/view/321823 <p>Актуальність теми дослідження полягає у необхідності переосмислення використання інформаційно-комунікаційних технологій після початку російсько-української війни як цілісного інструменту боротьби та захисту інформаційного суспільства у цифрову добу. Метою нашої статті є побудова мисленнєвої моделі впливу інформаційно-комунікаційних технологій на цифровізацію суспільства в умовах російсько-української війни. Особливу увагу приділено впливу ІКТ на державне управління, економіку, освіту, соціальну комунікацію та інформаційну безпеку. Розкрито, як цифрові інструменти сприяли адаптації суспільства до кризових умов, а також окреслено виклики, пов’язані з військовими діями та кібератаками. Методологія дослідження. Використання синергетичного та комунікативного підходів обумовлено поглядом на інформаційно-комунікаційні технології як сукупність взаємопов’язаних систем, які обмінюються інформацією, базами та смислами. При цьому, на сьогодні вже соціальна складова визначає параметри технічної частини даних технологій. Матеріал статті містить опис соціальних викликів Web 3.0. Окремо увага зосереджується на цифровій інклюзії та цифровому суспільному просторі. В статті аналізується зв’язок та взаємний влив комунікативних концептів «дія» та «мовлення», а також їх вплив на теперішнє суспільне життя в Україні. Окрему частину статті присвячено аналізу цифрової цензури та цифрової диктатури. Їх доречності та небезпечності в умовах війни, а також після її завершення. Регулювання монополій на інформацію та підтримка багатоголосся допомагає досягти цифрової демократії в нашій країні. Висновки. Телекомунікаційні засоби передачі інформації поступово втрачають свою популярність із-за монопольного інформування населення. Проте, вони намагаються втримати увагу глядачів за рахунок залучення цифрових та соціальних технологій. В умовах війни мережево-цифрова складова інформаційно-комунікаційних технологій поступово виходить на перший план. Це пов’язано із персональним наданням інформації, а також можливістю зворотного впливу на контент та автора. Разом із цим, питання гармонізації суспільно-державних відносин у цифрову добу у нашій країні залишається відкритим.</p> ОЛЕГ МАСЮК Авторське право (c) 2025 http://creativecommons.org/licenses/by/4.0 http://humstudies.com.ua/article/view/321823 пн, 30 гру 2024 00:00:00 +0200 ДОБРОЧЕСНІСТЬ І КУЛЬТУРА: У ПОШУКАХ ВИТОКІВ, ЯКІ ЗМІНИЛИ СВІТ http://humstudies.com.ua/article/view/321824 <p>Сучасний світ переживає масштабні зміни, що спричинені рамковими умовами цифрового суспільства та глобальними цивілізаційними викликами, які кардинально впливають на технологічні, соціальні та культурні аспекти життя національних соціумів. У період, коли традиційні моральні орієнтири зазнають критики, а сучасна культура стикається із викликами технологічного прогресу та соціальних розривів, дослідження предфілософських практик набуває нового значення. Тема доброчесності в архаїчних культурах залишається мало вивченою в сучасній науковій літературі. Попри значний інтерес до ритуальних практик, соціальних структур та світогляду мисливців-збирачів і ранніх землеробів, питання моральних і етичних норм у цих культурах часто виявляється в тіні інших досліджень. Дослідження доброчесності в архаїчних суспільствах є важливим для розуміння того, як на ранніх етапах людського розвитку формувались соціальні норми, що регулювали поведінку та взаємодію індивідів. Хоча доброчесність як моральна категорія отримала своє філософське оформлення в античній філософії, зокрема у філософії Сократа, працях Платона, Аристотеля, коріння цього поняття можна знайти значно раніше, в первісних культурах. Архаїчні культури, хоч і не сформулювали абстрактних філософських понять, оперували конкретними ідеями, пов’язаними з цінностями, нормами поведінки та уявленнями про «правильне» життя. В таких суспільствах моральні норми могли проявлятися через міфи, ритуали, правила поведінки в спільноті, традиції полювання, релігійні уявлення та відносини з природою. Первісне мислення, яке багато дослідників називають «міфопоетичним», було занурене в природний і соціальний контекст, де моральні цінності нерідко мали практичний характер і були тісно пов’язані з виживанням спільноти. Ці культури бачили доброчесність не лише як індивідуальну рису, але як колективну відповідальність, закорінену в релігійних та космологічних уявленнях. Розуміння того, як стародавні суспільства відображали доброчесність у своїх соціальних практиках, допоможе не лише осмислити її корені, але й зробити висновки для сучасних освітніх і виховних практик.</p> ОКСАНА ПОНОМАРЕНКО Авторське право (c) 2025 http://creativecommons.org/licenses/by/4.0 http://humstudies.com.ua/article/view/321824 пн, 30 гру 2024 00:00:00 +0200 КЛАСИФІКАЦІЇ ВІЙСЬКОВО-БОЙОВИХ ТРАДИЦІЙ http://humstudies.com.ua/article/view/321827 <p>Розглянуто різноманітні класифікації військових традицій, що дають змогу розкрити їх складний і багаторівневий характер, завдяки якому зберігається сила і життєвість цих традицій, кращі з яких протягом століть передаються від попередніх до наступних поколінь. Здійснено класифікації військово-бойових традицій відповідно до різних критеріальних засад: за ступенем спільності серед військових традицій; за ступенем стійкості; військово-бойові традиції, що спираються на критерій рівня існування; за конкретною сферою їх застосування; за носіями військових традицій (традиції офіцерів, прапорщиків, сержантів і рядових); за сферами взаємозв’язків і відносин між військовослужбовцями (відносини бойової діяльності; відносини у повсякденній підготовці; відносини військового побуту); за критерієм ступеня нормативного закріплення; за їх впливом на зміцнення боєздатності Збройних Сил. Результат дослідження: 1) розкрито силу й життєвість традицій, що визначає необхідність переосмислення їх ключової ролі у життєдіяльності суспільства й армії, виховання на них як військовослужбовців Збройних Сил України, так і молоді; 2) підкреслено, що військові традиції, уособлюючи подвиги попередніх поколінь українських воїнів, постають потужним моральним орієнтиром для нинішнього покоління захисників Вітчизни; 3) аналізуючи питання сили і життєвості козацьких традицій, визначено низку засобів та форм козацького виховання, що можуть бути впроваджені в освітню практику. Таким чином, інтегральною основою збереження військових традицій в суспільстві постає гуманізм, завдяки чому, як засвідчує історичний досвід, стає можливим навіть в умовах війни зберігати вищі моральні цінності, що визначають духовний поступ суспільства. Різноманітні класифікації військових традицій дають змогу розкрити їх складний і багаторівневий характер. Завдяки йому зберігається сила і життєвість цих традицій, кращі з яких протягом століть передаються від попередніх до наступних поколінь. Інтегральною духовною основою збереження та збагачення військових традицій в суспільстві постає гуманізм. Завдяки цьому, як засвідчує історичний досвід, стає можливим навіть в умовах війни зберігати вищі моральні цінності, що визначають духовний поступ суспільства.</p> ОЛЕКСАНДР ПРИТУЛА Авторське право (c) 2025 http://creativecommons.org/licenses/by/4.0 http://humstudies.com.ua/article/view/321827 пн, 30 гру 2024 00:00:00 +0200 ФІЛОСОФІЯ АРХІТЕКТУРИ ЯК ІННОВАЦІЙНИЙ НАУКОВИЙ НАПРЯМОК http://humstudies.com.ua/article/view/321832 <p>Актуальність філософії архітектури досліджує глибинний взаємозв’язок форми та змісту в архітектурі, зосереджуючись на тому, як простір, естетика та функціональність впливають на людське сприйняття, культурну ідентичність та соціальну взаємодію. Мета дослідження – проаналізувати теоретичні і практичні засади філософії архітектури як інноваційного наукового напряму. Завдання дослідження: 1) проаналізувати взаємодію та взаємовплив філософії та архітектури; 2) з’ясувати фундаментальні поняття філософії архітектури як нового наукового напряму; 3) розкрити взаємодію і взаємовплив форми і змісту в філософії архітектури типи форми; 4) визначити типи форм в архітектурі; 5) порівняти архітектуру Софії Київської у контексті методів та підходів, світових архітектурних стилів і традицій. Основні поняття такі як простір, форма, функція, естетика, контекст і символізм, допомагають зрозуміти, як архітектура може бути як функціональною, так і змістовно насиченою. Філософія архітектури як науковий напрямок – це сучасна область досліджень, що вивчає концептуальні, естетичні, культурні та соціальні аспекти архітектури. Вона зосереджена на осмисленні глибинних значень архітектурних форм, їхньої ролі в суспільстві, впливу на людину та розуміння того, як простір формує наше сприйняття світу. Філософія архітектури – це прагнення проаналізувати світ, створений твором людини: будинки, вулиці, міста; це можливість подивитися на цей світ з погляду його неминущої космічної краси, виявити культурно-історичні витоки формування різних стилів в архітектурі, торкнутися складної проблеми аналізу художньої форми архітектури, закономірностей її буття у просторі культури. Зв’язок архітектури та філософії є глибоким та багатогранним, оскільки архітектура, як мистецтво простору, відображає фундаментальні філософські ідеї та цінності кожної епохи. Практичні рекомендації зосереджені на інтеграції архітектури з навколишнім середовищем, забезпеченні комфорту та доступності, використанні інноваційних технологій і підвищенні естетичної цінності проєктів. Ці підходи спрямовані на створення гармонійних, стійких та емоційно насичених просторів, що відображають цінності й потреби сучасного суспільства.</p> ІРИНА РИЖОВА, СВІТЛАНА ЗАХАРОВА, ОЛЕКСАНДРА ЗОРЯ Авторське право (c) 2025 http://creativecommons.org/licenses/by/4.0 http://humstudies.com.ua/article/view/321832 пн, 30 гру 2024 00:00:00 +0200 ІНФОРМАЦІЙНА БУЛЬБАШКА МЕДІАРЕАЛЬНОСТІ: ТРАНСФОРМАЦІЇ ЗНАННЯ, ІНФОРМАЦІЇ І СВІДОМОСТІ http://humstudies.com.ua/article/view/321853 <p>Актуальність дослідження у тому, що нові медіа стерли межі між віртуальним і реальним світами, вони сильно збільшили обсяги інформації, доступної для людей щодня. У статті досліджується феномен інформаційної бульбашки як ключового явища медіареальності, що впливає на трансформацію знання, інформації та свідомості сучасної людини. Метою статті є спроба виявлення специфіки формування «інформаційної бульбашки» в медіареальності як феномену сучасного цифрового суспільства через нові медіа та вплив цього явища на формування суспільної свідомості. Це створює ситуацію, що людина має змогу отримувати інформацію з будь-якого куточка світу, проте у сучасному медіапросторі процес фільтрування та сприйняття інформації ускладнюється через велику кількість фейків, рекламних повідомлень, спаму та такого феномену як «інформаційна бульбашка». Поширення впливу нових медіа в суспільстві створює «медіареальність», яка характеризується можливістю миттєвого доступу до великої кількості інформації та формує хибне, альтернативне бачення світу. Однією з форм цієї медіареальності можна назвати інформаційну бульбашку. У статті розглядається саме поняття «інформаційна бульбашка» та причини виникнення цього явищ новини як виду інформаційних повідомлень. Аналізується, як алгоритми соціальних мереж і медіаплатформ формують індивідуальні інформаційні середовища, обмежуючи доступ до альтернативних поглядів і посилюючи когнітивні упередження. Висвітлено вплив цього феномену на критичне мислення, суспільну свідомість та динаміку формування суспільних цінностей. Особливу увагу приділено викликам, які постають перед освітою, наукою та інформаційною безпекою в умовах поширення інформаційних бульбашок. Виявлення впливу інформаційних бульбашок на суспільну свідомість і поведінку дозволить розробити заходи для зміцнення соціальної згуртованості, підтримки плюралізму думок та подолання інформаційної ізоляції. Таким чином, дослідження сприятиме більш глибокому розумінню процесів трансформації знання, інформації та свідомості, а також забезпечить інструменти для їх гармонійного розвитку в умовах сучасної медіареальності.</p> ЯРОСЛАВ СЕГЕНЬ Авторське право (c) 2025 http://creativecommons.org/licenses/by/4.0 http://humstudies.com.ua/article/view/321853 пн, 30 гру 2024 00:00:00 +0200 РОЗВИТОК ІГРОВИХ КОНЦЕПЦІЙ У ФІЛОСОФІЇ: ВІД АНТИЧНОСТІ ДО ПОСТМОДЕРНУ http://humstudies.com.ua/article/view/321854 <p>У статті досліджується історія філософського осмислення модусу гри як фундаментальної категорії в філософії. В тексті поетапно викладено підходи до трактування феномена гри починаючи з античності, і завершуючи постмодерном.Перша частина роботи присвячено короткому аналізу розуміння гри до XVIII століття, тобто періоду, в якому гра не виступала в ролі повноцінного об’єкта досліджень. Тут окрему увагу приділено ігровому аспекту у філософії Арістотеля, який бачив гру як метод виховання, та Платона, котрий виводячи онтологію гри, трактував її як міст між ейдосами та матеріальним світом, метафорично порівнюючи людське життя з театральною грою, що обмежена космічним сценарієм. Зазначається також другорядний статус гри як філософського концепту в богослів’ї Середньовіччя, проте чільне місце гри як практики в середньовічній культурі. У статті відзначається відродження філософського інтересу до гри у німецькій класичній філософії, де з’являються естетичні концепції гри та поняття «гри пізнання». Зокрема Кант вважав гру необхідною частиною естетичної здатності людини, що дозволяє досягти гармонії між уявою та розумом, тоді як Шиллер розглядав гру як засіб досягнення свободи та творчого самовираження (Kant, 1790). У ХХ столітті ці ідеї були розвинуті Йоганом Гейзингою, який визначив гру як першопричину культури, підкреслюючи її свободу, символічний характер і відмінність від буденної реальності. Гейзинга також звертається до «магічного кола гри», в якому людина приймає нові ролі та правила, що не мають наслідків поза цим колом. Стаття завершується оглядом основних ігрових концепцій в постмодерністській філософії, зокрема авторка звертається до напрацювань Ролана Барта, Жака Дерріди, Жана Ліотара, Мішель Фуко та інших. Крізь призму філософських концепцій означених авторів констатується нове розуміння феномену гри, що в дискурсі постмодерну стверджує гру як стратегію існування, інструмент для критики метанаративів і руйнування традиційних ієрархій.</p> НАТАЛІЯ СКУБІНА Авторське право (c) 2025 http://creativecommons.org/licenses/by/4.0 http://humstudies.com.ua/article/view/321854 пн, 30 гру 2024 00:00:00 +0200 ВПЛИВ ШІ НА ТРАНСФОРМАЦІЮ ЖИТТЯ СУЧАСНОЇ ЛЮДИНИ http://humstudies.com.ua/article/view/321890 <p>В статті розглянута специфіка функціонування нейромереж та штучного інтелекту. Широкий доступ до нового інформаційного інструменту радикалізував позиції фахівців у питаннях, пов’язаних з проблематикою інформаційних технологій. Виділені позиції суспільного дискурсу щодо впровадження ШІ в суспільне життя, серед яких радикальне заперечення, всебічне заохочення та поміркований підхід. Впровадження технологій ШІ у сучасне життя пов’язане з питаннями свободи волі людини, пізнання, свідомості та соціальної взаємодії. Впровадження ШІ розглядається як обмеження свободи волі та вибору людини внаслідок покладання її на автоматизовані технології прийняття рішень, втрату спонтанності та контролю над життям, що ставить питання пошуку балансу між необхідністю автоматизації та збереженням власне людського буття Визначені засади нормативно-правового регулювання даного питання (дотримання прав людини, забезпечення демократичних цінностей, прозорість та мінімізація ризиків), а також стратегії його використання, яких дотримуються сучасні держави: вільне використання, «жорстке регулювання» та заборона. Виділені питання, які потребують соціально філософського осмислення: можливість здійснення свободи волі людини в системах ШІ, пізнання дійсності, свідомості, соціальної взаємодії. Визначено компетенції, які наразі неможливо передати системам ШІ – емпатія, соціальні навички, творчість, креативність, стратегічне мислення. Особливого значення набувають питання ціннісної сфери, адже мораль та етична поведінка не пов’язані з класичною раціональністю, яка знаходиться в основі ШІ, а в деяких моментах суперечать їй, що ставить питання обмеженого використання в сферах, де даний аспект є ключовим – судочинство, соціальна допомога, охорона здоров’я тощо. Виділені позитивні зміни, пов’язані зі впровадженням ШІ в професійне та повсякденне життя людини: алгоритмізація рутинних дій, звільнення часу і енергії для зосередження на творчих, стратегічних питаннях, підвищення продуктивності та задоволеності роботою, знаходження балансу між роботою та особистим життям. Серед можливих негативних впливів зазначені втрата спонтанності людського життя та цінності міжособистісних відносин, зниження критичного мислення, деперсоналізація.</p> ОЛЕКСАНДРА СОРОКІНА Авторське право (c) 2025 http://creativecommons.org/licenses/by/4.0 http://humstudies.com.ua/article/view/321890 пн, 30 гру 2024 00:00:00 +0200 МАРКСИСТСЬКА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ПОСТМОДЕРНІЗМУ http://humstudies.com.ua/article/view/321891 <p>Марксистська інтерпретація постмодернізму критично розглядає культурні та ідеологічні зміни, пов’язані з постмодернізмом, крізь призму марксистської теорії. Цей підхід стверджує, що постмодернізм відображає останній етап капіталістичного розвитку, який характеризується фрагментацією та комерціфікацією культурних форм і соціальних ідентичностей. Марксисти стверджують, що наголос постмодернізму на релятивізмі, скептицизм до великих наративів і вихваляння множинності та відмінності слугують затемненню матеріальних реалій класової боротьби та економічної експлуатації. З точки зору марксистів, постмодернізм можна розглядати як продукт і інструмент пізнього капіталізму. Він виникає в результаті економічних перетворень, які призвели до занепаду традиційної індустріальної економіки та піднесення глобалізованої економіки, заснованої на інформації. Цей перехід фрагментував соціальне та культурне життя, створюючи відчуття нестабільності та невизначеності, яке постмодернізм одночасно відображає та підсилює. Зосереджуючись на поверхні, а не на глибині, і віддаючи перевагу ефемерному та випадковому, постмодернізм відволікає увагу від стійких структур економічної влади та класових відносин. Крім того, марксисти стверджують, що постмодерністське оспівування споживчої культури та її фіксація на знаках і симулякрах сприяє перетворенню повсякденного життя на товар. Культурні продукти та ідентичності стають взаємозамінними, позбавлені історичного та соціального контексту та зведені до ринкової вартості. Цей процес комодифікації підтримує інтереси капіталу, сприяючи культурі споживання та відволікання, що підриває колективні політичні дії та солідарність. Підсумовуючи, марксистська інтерпретація постмодернізму розглядає його як культурну логіку, яка відображає та увічнює умови пізнього капіталізму. Він критикує постмодернізм за його роль у приховуванні класових поділів і за внесок у комерціалізацію культури, таким чином перешкоджаючи потенціалу революційних соціальних змін. Цей підхід прагне відновити потенціал революційних змін шляхом поєднання культурної критики з ширшою боротьбою проти капіталістичної експлуатації та за соціальну справедливість.</p> ДУН ТІНТІН Авторське право (c) 2025 http://creativecommons.org/licenses/by/4.0 http://humstudies.com.ua/article/view/321891 пн, 30 гру 2024 00:00:00 +0200 КУЛЬТУРОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ВПЛИВУ КИТАЮ В ГЛОБАЛІЗОВАНОМУ СВІТІ: ПИТАННЯ ЗБЕРЕЖЕННЯ КУЛЬТУРНИХ ЦІННОСТЕЙ ТА РІЗНОМАНІТНОСТІ http://humstudies.com.ua/article/view/321892 <p>Стаття присвячена дослідженню культурологічних основ впливу КНР в глобалізованому світі. Автором розкривається аспект культурологічних основ впливу Китаю на світову культуру та економіку. Насамперед акцентується увага на розкритті питання впливу та значення китайської культури в світі (мова, кіно, література, бойові мистецтва, політичні та економічні стратегії, тощо), окрім того акцентовано увагу на розумінні специфіки китайських цінностей та традицій та їх відповідної взаємодія з світовою культурою. Мета та завдання дослідження постають в розкритті питання ролі Китайської Народної Республіки у збереженні та просуванні культурної різноманітності та дослідження технологічного аспекту глобалізації: а саме питання дії мережі Інтернет та нових комунікацій на китайську та світову спільноту. Проаналізовані китайські, українські та інші европейські наукові джерела стосовно зазначеної теми дослідження. Підіймається питанння важливості вивчення питання збереження культурного ландшафту та підтримання концепції мультикультуралізму та ідентичності в глобалізованому світі. У висновках підкреслено роль держави та китайської філософії у збереженні на рівні держави родинних, виробничих та професійних зв’язків, доведено, що стратегії глобалізації мають можливість ефективно покращити здатність людей до власної модернізації знання та освіти, побуту. Дослідженням питання ролі КНР у збереженні та просуванні національної культурної різноманітності в світі та соціального аспекту глобалізації доведено через розуміння значення культурологічних основ традиційних культурних китайських цінностей у глобалізованому світі, які так само зберігають різноманіття культури. Незважаючи на низку складних моментів на шляху розкриття потенціалу глобалізаційних тененцій, спільна дія держав налаштована на спільний пошук шляхів по дослідженню та відповідно зменшенню економічних, фінансових та інших ризиків у світі.</p> СУН ЧАНЛУН Авторське право (c) 2025 http://creativecommons.org/licenses/by/4.0 http://humstudies.com.ua/article/view/321892 пн, 30 гру 2024 00:00:00 +0200 СУТНІСТЬ, АТРИБУТИ ТА МОДУСИ СОЦІАЛЬНОЇ СИНГУЛЯРНОСТІ http://humstudies.com.ua/article/view/321893 <p>В статті проаналізовано модуси і атрибути соціальної сингулярності, що дозволило з’ясувати смислове наповнення понятійної конструкції «соціальна сингулярність». Тому, метою статті буде розкрити сутність соціальної сингулярності, визначити її характеристики, як складної, багатовимірної соціальної системи, що презентує нову модель майбутнього. В статті розглянуто сучасну ситуацію соціального як: «розпад», «межу», «безперервне переривання» або сингулярність. Зроблена спроба концептуалізувати соціальну сингулярність як символічність індивіда в умовах порядку або квазі-порядку. Дано визначення соціальної сингулярністі – як стану суспільства, коли швидкість і глибина змін стають настільки інтенсивними, що традиційні механізми розуміння та прогнозування перестають бути ефективними. Зазначено, що соціальна сингулярність часто асоціюється з технологічною сингулярністю, але розглядає ширші аспекти: етичні, соціокультурні, політичні. Визначено, що модуси і атрибути соціальної сингулярності – це різні форми, способи, характеристики через які будуть проявлятись унікальність і винятковість, індивідуалізм у суспільстві.Для проведення дослідження ключову роль відіграли праці, що найбільш дозволяють розглянути соціальну сингулярність у методологічному аспекті постмодерністських теорій. Розуміння сутності соціальної сингулярності розглядається крізь призму коеволюції природи та суспільства в умовах стрімкого технологічного прогресу та зміни ролі інформаційного середовища. Зазначено, що онтологічна матриця діджиталізованого простору формує модель ідеалізованої, віртуальної реальності, певної утопії, в якій сучасна людина може загубитись і зовсім не отримати переможних можливостей для свого життя. Отже, в статті наголошується, що ресурси, які виробляються технологічною інфраструктурою в XXI столітті, дозволяють вибудувати нову соціальну систему, в якій принципи людиноцентризму, гідності, поваги до людини стануть пріоритетними. Зазначимо, що соціальна сингулярність – це точка відліку, що фіксує сучасні зміни в суспільстві. Основна ідея нашої статті, полягає в тому, щоб показати, що ми живемо в епоху, коли технологічні і соціальні зміни тісно взаємопов’язані. Послаблення централізованих інституціональних форм бізнеса, монополій, бюрократичних груп призведе до розвитку децентралізованих, гнучких виробництв, що будуть породжувати унікальність і винятковість соціально-економічного, політичного життя людства. Суть соціальної сингулярності полягає в тому, що ми переходимо від суспільства, орієнтованого на стандартизацію та масове виробництво, до суспільства, де високо цінується індивідуальність та винятковість. Це стосується як матеріальних предметів, так і освіти, кар’єри, культури і навіть соціальних відносин.</p> ІРИНА УТЮЖ, ОЛЬГА КОНОВАЛЕНКО Авторське право (c) 2025 http://creativecommons.org/licenses/by/4.0 http://humstudies.com.ua/article/view/321893 пн, 30 гру 2024 00:00:00 +0200