Humanities Studies

ГЕНДЕРНІ ПРАКТИКИ МІЖНАРОДНОГО ДОСВІДУ

АННА БАХМАЧ — 2024-03-13

Гендерні практики, як ключовий елемент сучасного соціально-економічного розвитку, викликають глибокі філософські роздуми щодо сутності людської ідентичності та соціальної справедливості. Їх актуальність у міжнародному контексті свідчить про необхідність переосмислення традиційних гендерних ролей і стереотипів у рамках філософії суспільства. Ця стаття пропонує аналіз гендерних практик через призму філософських концепцій, використовуючи методи аналізу, порівняння, синтезу та прогнозування. Результати дослідження допомагають розкрити філософське значення гендерних практик у контексті сучасного світу та визначити їхній вплив на індивідуальну та колективну свідомість. Використання філософських підходів дозволяє не лише зрозуміти сутність гендерних відносин, а й спрямовує нас на шляхи побудови справедливого та гуманного суспільства, де кожна особа має можливість реалізувати себе незалежно від статевих стереотипів. Поступово, створення гендерних практик перетворюється на активну участь у міжнародних практиках, що відображають глобальні зусилля у забезпеченні рівних можливостей та прав для всіх гендерних груп. Міжнародні практики в гендерній сфері включають угоди, конвенції та програми, спрямовані на забезпечення рівних можливостей та прав для всіх гендерних груп у різних країнах світу. Ці практики сприяють обміну досвідом та впровадженню передових стратегій для підвищення гендерної рівності. На сьогоднішній день, процес європейської інтеграції став визначним пріоритетом як для внутрішньої, так і для зовнішньої політики України, привертаючи увагу до європейських цінностей як основного керівного принципу в розвитку держави. Проте, не всі аспекти євроінтеграції в Україні обмежуються лише політичними, правовими, галузевими і економічними складовими, що визначені в Угоді про асоціацію між Україною та ЄС. Завдяки багатогранному досвіду Європейського Союзу, зокрема у сфері гендерної рівності, в Україні можна взяти на озброєння цінні практики, що сприятимуть подальшому розвитку країни. Порівняно з глобальними тенденціями, українські гендерні практики відображають особливості соціокультурного контексту та історичних перетворень країни. Україна зазнає активних змін у гендерній сфері, зокрема, стежить за міжнародними стандартами щодо рівних можливостей та прав жінок і чоловіків, проте існують виклики щодо їхньої реалізації через традиційні уявлення та соціокультурні бар’єри. Українські гендерні практики є важливим інструментом для підвищення рівноправ’я, гендерної рівності та розвитку суспільства, сприяючи утвердженню принципів демократії та прав людини на національному рівні. Для України гендерні практики є важливим інструментом для забезпечення рівноправ’я, гендерної рівності та розвитку суспільства, сприяючи утвердженню принципів демократії та прав людини. Ефективне впровадження та регулювання гендерних практик у суспільстві передбачає встановлення цінності гендерної рівності, запобігання статевій дискримінації, забезпечення рівної участі жінок і чоловіків у важливих суспільних процесах, зокрема на ринку праці та у політиці, а також надання однакових можливостей для поєднання професійних та сімейних обов’язків.

КАТАСТРОФА ЯК ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-СОЦІАЛЬНИЙ ВИМІР ІСТОРИЧНОГО БУТТЯ

МИХАЙЛО БЕЙЛІН — 2024-03-13

Потрясіння, що стали результатом двох світових воєн і безлічі екологічних катастроф, виявилися не найкатастрофічнішими для свідомості сучасної людини. Катастрофічне розглядається як дисгармонія, роз’єднаність зі світом, у якому міста, урбанізоване середовище постають як один із символів сучасної катастрофічної самотності та відчуження. Перші десятиліття XXI століття доповнили катастрофічний ряд усілякими танатологічними перверсіями, які примхливо поєднують повноту відчуття життя з феноменами садизму, мазохізму, сексуальними революціями, тероризмом і моральною неосудністю. Безнадійно катастрофічним постає щільність особистих, соціальних, національних нещасть, що перетворюють катастрофу не на поворотну подію, яка має «негативні наслідки», а на поточну повсякденність, сповнену очікуванням негативного й руйнівного, що породжує, з одного боку, страх, стрес і тугу, а з другого – ненависть, агресію і бажання помсти. Обґрунтовано, що індивідуальні конфлікти, з огляду на свою масовість, створюють величезний і складно класифікований конгломерат соціально-психологічної напруженості, на тлі якої в багатьох людей формуються психологічні та клінічні варіанти соціально-стресового синдрому. Причини цього можуть бути пояснені повсякденною культурою соціального простору, яка формує в людини стандартизовані ідеали, що призводить до втрати індивідуальних ідеалів і цінностей. Показано, що внаслідок катастрофи створюється своєрідна трагічна, моральна атмосфера, яка являє собою складну систему пов’язаних між собою принципів, норм, цінностей і стереотипів поведінки, що відрізняються від моральних стандартів повсякденного життя. Зазначається, що зниження рівня моральної нормативності є результатом амбівалентності моралі, пов’язаної як зі зміною функціонального і психічного стану людини в стресових умовах, так і з необхідністю дотримуватися цінностей і норм, що склалися в обстановці катастрофи.

АКТУАЛІЗАЦІЯ ФІЛОСОФСЬКИХ ЗАСАД ІНФОРМАЦІЙНОЇ СВІДОМОСТІ ЯК ВИКЛИК СУЧАСНОСТІ

ТАРАС БУТЧЕНКО — 2024-03-13

Зростання масштабів інформаційних процесів надало можливість здійснення революційних змін у суспільному житті та разом з цим актуалізувало питання вироблення світоглядних та інституційних засад застосування систем штучного інтелекту. Аналіз технократичного та трансгуманістичного підходів викриває їх оптимістичне, але водночас позбавлене критичного осмислення бачення застосування штучного інтелекту в суспільних процесах. Протилежні ідеї тотального контролю та втрати індивідуалізації і творчого начала виражають застереження щодо нежиттєздатних систем соціального управління, в яких людина втрачає власну суб’єктність. Мета статті полягає у визначенні шляхів реалізації гуманістичного потенціалу філософії у відповідь на загрози інформаційного відчуження та використання інформаційних технологій з метою знищення суб’єктності особистості. В основі відновлення свободи людини та подолання інформаційного відчуження лежать творчий підхід, критичне осмислення, здатність ідентифікувати та співвідносити реальне та нереальне. Враховуючи специфіку роботи систем штучного інтелекту, питання зрівняння їх та людиною, якщо і може бути реалізованим, то у віддаленій перспективі. Системи штучного інтелекту не здатні виступати еквівалентом особистості, хоча і виступають потужним інструментом автоматизації праці та зростання економічного сектору. Серед поточних загроз можна виділити втрату горизонтальних та вертикальних соціальних зв’язків, редукцію мисленнєвих процесів, зменшення здатності людини до самостійного прийняття рішень.

МОДЕЛЬ ГЛОБАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ: СОЦІАЛЬНО-ФІЛОСОФСЬКИЙ АНАЛІЗ

ВОЛОДИМИР ГЛАЗУНОВ — 2024-03-13

Тема моделі глобального управління є актуальною в сучасному світі у контексті різноманітних глобальних викликів та проблем. Зростаюча глобалізація економіки, політики, культури та інших сфер життя створює потребу в розумінні та вдосконаленні моделей управління на рівні світового співтовариства. У статті аналізуються зміни моделі управління геосоціумом, які відбулись під впливом розвитку шерінгової та цифрової економік. Визначається характер взаємодії держав з транснаціональними корпораціями, а також потенційне місце громад, як власника і джерела ресурсного обміну та суб’єкта глобального управління, в процесі цієї взаємодії. Тобто метою дослідження є осмислення тенденцій оновлення моделі глобального управління в процесі трансформації геосоціуму. Ми використовували діалектичний підхід та метод інтелектуальної інверсії, що дозволило комплексно поглянути на перерозподіл функцій управління соціумом та геосоціумом. У результаті констатується, що зелений, цифровий та криптовалютний переходи виступають інструментальними формами для переоформлення моделі глобального управління стратегічними ресурсами життєдіяльності. У висновку заявляється, що перехід до епохи цифрового співіснування збільшив гнучкість суб’єктів глобального управління та розмаїття їхніх об’єднань на основі гармонізації та відновлення енергетично-інформаційного балансу системи. Сучасна складна й, водночас, крихка та вразлива конструкція геосоціуму вимагає від системи управління, що формується, дотримання принципів відкритості, толерантності, діалогової комунікації та відповідальності всіх учасників геосоціальних відносин. Загалом, подальший розвиток соціально-філософського аналізу моделі глобального управління допоможе не лише краще зрозуміти складні взаємозв’язки у світовому політичному та соціальному ландшафті, а й сприятиме створенню більш ефективних та справедливих механізмів управління на міжнародному рівні. багатьох аспектів, включаючи політичні, економічні, соціальні та культурні фактори. Проте, слід намітити деякі загальні принципи та напрями, які можуть бути враховані при розробці такої моделі.

ЕТИМОЛОГІЯ «КОНФЛІКТУ» ЯК ПОШУК «СПРАВЖНЬОГО ІМЕНІ»: «КОРЕНЕВИЙ КОД», СУТТЄВІ АТРИБУЦІЇ ТА КАТЕГОРІАЛЬНИЙ РЯД

МАКСИМ ЛЕПСЬКИЙ — 2024-03-13

У статті розглядається соціальне-філософське значення етимології конфлікту як пошук походження та «справжнього» смислового коду феномену. У концептуалізації дослідження розглядаються суттєві атрибуції, що позначають смислове предметне поле конфлікту, його змістовне значення для розгляду цього феномену та категоріальний ряд «конфлікту». Метою дослідження є осмислення етимології конфлікту, походження та відображення суттєвих атрибуцій та категоріального ряду. Предметом дослідження є етимологічний дискурс феномена конфлікт. Об’єктом є смислове поле конфлікту, що представлено у репрезентації його значення у словниках. Смисловий код «конфлікту» як «справжнє ім’я» відображає суттєве, універсальне, необхідне, об’єктивне, внутрішнє, постійне, що є основою для особливого і одиничного, в єдності абстрактного і конкретного. Цей аналіз відбувається у послідовному розгляді: «кореневого значення» (незалежної змінної); «створеного значення», що відображає універсальне в етимології; категоріального ряду як рівнопокладених синонімів, що мають схожість та відмінність, та антонімічного ряду, що віддзеркалює протилежне; і завершується етимологічний аналіз залежними змінними другого рівня – «похідними значеннями» від «конфлікту». У результаті проведеного дослідження проаналізовано кореневе значення розуміння конфлікту як бійки та зіткнення сторін; смислові суттєві атрибуції «конфлікту»: силовий аспект («вдарити разом»); примусовий аспект («змусити зіткнутися»); протидіючий аспект («боротися, воювати проти когось»); суперечний аспект («сперечатися та не погоджуватися»); віктимний або/та ресурсно-втратний аспект («переслідувати, страждати, мучити, … пройти …великі і численні незручності»). У категоріальному ряді розглянуті: синонімічний ряд конфлікту – “dissentio”, “dissideo”, “discordo”; антонімічний ряд як протилежне значенню «конфлікту» – “consentio”, “concordo”, “consido”, “convenio”. Протилежним до конфлікту є «конкордо», що має протилежні суттєві атрибуції: передумовно-деескалаційний аспект; примусовий аспект; співдіючий аспект; організований аспект; з’єднуючий аспект.

ЄВРОПЕЙСЬКІ ПРАКТИКИ ЦИФРОВОГО ГУМАНІЗМУ У КОНТЕКСТІ ГЛОБАЛЬНИХ ВИКЛИКІВ

ВІТАЛІНА НІКІТЕНКО — 2024-03-13

У статті досліджується вплив цифрових технологій на сучасне європейське суспільство та шляхи їхнього гуманізації. Автори аналізують різноманітні ініціативи та проекти у Європі, спрямовані на забезпечення гармонійного взаємозв’язку між людьми та технологіями. Серед основних тем дослідження – етичні аспекти використання штучного інтелекту, захист приватності в онлайн середовищі, розвиток цифрової грамотності та рівний доступ до інформаційних ресурсів. Стаття розглядає найкращі практики, впроваджені в країнах Європейського Союзу, надає рекомендації для подальшого розвитку цифрового гуманізму як ключового напрямку розвитку європейського суспільства. У Європейському Союзі активно розробляються законодавчі акти, спрямовані на регулювання цифрового гуманізму. Мета дослідження – проаналізувати теоретичні і практичні аспекти європейських практик цифрового гуманізму, що полягає в поєднанні цифрових інновацій з гуманістичними цінностями та потребами людей. Мета дослідження – проаналізувати теоретичні і практичні аспекти європейських практик цифрового гуманізму, що полягає в поєднанні цифрових інновацій з гуманістичними цінностями та потребами людей. Предметом дослідження є європейські практики цифрового гуманізму. Об’єктом – вплив нових викликів на європейські практики цифрового гуманізму. Завдання дослідження: 1) з’ясувати законодавство Європейського Союзу про цифровий гуманізм; 2) проаналізувати європейські практики цифрового гуманізму; 3) сформувати концепцію цифрового гуманізму у контексті глобальних викликів та використання досвіду ЄС для України. Дослідження європейських практик цифрового гуманізму сприяє урізноманітненню та розвитку самої концепції гуманізму, застосованої до сучасного цифрового світу. Рефлексія впливу технологій сприяє вивченню впливу цифрових технологій на людство та способи, якими можна забезпечити їхню гармонійну співпрацю з людськими цінностями та потребами. Розуміння, як культурні особливості впливають на розробку та використання цифрових технологій, а також як технології можуть впливати на культурні процеси. Дослідження європейських практик цифрового гуманізму допомагає у формулюванні політик та стратегій розвитку технологій з огляду на захист прав людини, прозорість та довіру.

СОЦІАЛЬНО-КУЛЬТУРНА РОЛЬ ВІЗУАЛЬНИХ КОМУНІКАЦІЙ У ГРАФІЧНОМУ ДИЗАЙНІ ТА РЕКЛАМІ

ІРИНА РИЖОВА — 2024-03-13

Актуальність дослідження у тому, що воно присвячене вивченню соціально-культурної ролі візуальних комунікацій у графічному дизайні та рекламі, яка є ключовим засобом передачі інформації, формування образів та визначення стилю компаній. Автори розглядають вплив графічного дизайну та рекламних стратегій на споживачів, на важливість соціальної відповідальності та етичних аспектів у цих галузях. Мета статті – з’ясувати теоретичні та практичні аспекти соціально-культурної ролі візуальних комунікацій у графічному дизайні та рекламі. Завдання дослідження: 1) проаналізувати теоретичне і практичне значення графічного дизайну в рекламі; 2) визначити креативність як технологію реалізації творчого процесу створення рекламного продукту; 3) дослідити креатив як процес творчої діяльності створення рекламного продукту; 4) розкрити візуальні комунікації графічного дизайну та реклами та їх соціально-культурну роль у сучасному суспільстві. Методологія дослідження включає аналіз конкретних візуальних елементів (кольорів, шрифтів, композицій), їх семантики та емоційного впливу на споживачів; дослідження впливу різних культур на візуальні комунікації, врахування культурних особливостей у створенні графічного дизайну та рекламних кампаній для різних аудиторій. Методологія може включати комбінацію підходів (системного, аксіологічного, міжкультурного) для отримання комплексного розуміння соціально-культурної ролі візуальних комунікацій у графічному дизайні та рекламі. Результати дослідження сприятимуть кращому розумінню ролі візуальних комунікацій у формуванні культурних цінностей та суспільної ідентичності. Наукова новизна дослідження у зростаючому значенні візуальних елементів у сучасному інформаційному суспільстві, де конкуренція за увагу споживача постійно зростає. Особлива увага приділяється впливу графічного дизайну та рекламних кампаній на формування емоційного зв’язку із споживачами. Елементи, такі як кольори, шрифти, та композиція, стають не лише засобами передачі інформації, але й мовою, яка виражає цінності та атмосферу бренду. Розглядаються можливості використання нових медіаформатів, впровадження інтерактивних рішень та врахування потреб різних культур у глобалізованому світі. Теоретичне і практичне значення дослідження спрямоване на розуміння важливості соціально-культурної ролі візуальних комунікацій у графічному дизайні та рекламі, а також на визначення перспектив їх розвитку у майбутньому.

КОНЦЕПЦІЇ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА: ФІЛОСОФСЬКО-АНТРОПОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ

ІРИНА ЧАЙКА — 2024-03-13

Стаття присвячена аналізу проблеми інформаційного суспільства в контексті філософсько-антропологічного підходу. Метою дослідження є здійснення філософсько-антропологічної рефлексії феномену людини інформаційної доби крізь призму системи концепцій інформаційного суспільства. Використання антропологічного принципу, як базового для осмислення феномену людини, відповідає викликам цифрової епохи. Перспективи людини у диджиталізованому світі є важливим дослідницьким завданням, що сприятиме відповіді на питання, яким є антропологічний суб’єкт у ХХІ столітті, і чи залишається він виключно антропологічним. За результатами дослідження можна дійти висновку, що явно концептуально недостатніми є економікоцентричні концепції. Крім того, переважна більшість концепцій інформаційного суспільства є нео-просвітницькими: збільшення ролі інформації в соціально-політичному і економічному житті сприймається як позитивний фактор, що сприяє вдосконаленню відповідних суспільних підсистем, реалізації принципу справедливості, оскільки інформація є невичерпним ресурсом. Втім, дещо менше акцентується «темна сторона» інформаційного суспільства, де використання інформаційних технологій, стає інструментом вчинення злочинів. Важливою ознакою інформаційного суспільства є трансформація традиційних соціальних структур в напрямку мережевих. З одного боку, ця тенденція є позитивною, оскільки сприяє зниженню рівня соціальної напруги, за рахунок того, що людина інформаційної доби фактично соціалізується у безлічі мікросоціальних мережевих спільнот. Водночас, це сприяє формуванню «розщеплення особистості», своєрідній «мережевій шизофренії», коли людина втрачає цілісність уявлення про себе, оскільки повсякчас здійснює своєрідну мульти-самопрезентацію. Людина інформаційної епохи є надзвичайно складним і суперечливим феноменом, філософько-антропологічна рефлексія якого вимагає звернення до концептуального апарату теорій інформаційного суспільства. Перспективи людини у диджиталізованому світі є важливим дослідницьким завданням, що сприятиме відповіді на питання, яким є антропологічний суб’єкт у ХХІ столітті, і чи залишається він виключно антропологічним.

ЗБЕРЕЖЕННЯ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ НА ОСНОВІ НАПОЛЕОНІВСЬКОГО КУЛЬТУРНОГО МАРШРУТУ НАРАТИВУ РАДИ ЄВРОПИ: ПРИКЛАД ЛИТВИ

ЛЯТА БАЛЯВIЧЕНЕ — 2024-03-13

Культурний туризм – це вид туризму, пов’язаний з пізнавальними, експериментальними поїздками спадщини, культури та особистого збагачення. Один із видів культурного туризму – культурні маршрути ґрунтуються на значній матеріальній та нематеріальній культурній спадщині, її актуалізації, культурних явищах, історичних особистостях тощо. Метою статті є уточнення вимог до приєднання країни до Наполеонівського культурного маршруту Ради Європи «Пункт призначення Наполеон». Проблема цього студії – незрозуміло, чи матиме приєднання до Ради Європи культурний маршрут «Пункт призначення Наполеона» позитивно вплине на збереження культурної спадщини. Мета: з’ясувати вимоги для приєднання до Наполеонівського культурного маршруту Ради Європи щодо збереження культурної спадщини. Завдання дослідження: 1) визначити поняття культурного шляху Ради Європи, акцентуючи увагу на наполеонівському культурному маршруті; 2) з’ясувати вимоги для вступу до культурних маршрутів Ради Європи; 3) з ’ясувати думку експертів щодо дотримання Литвою вимог членства в Раді Європи «Культурний маршрут Наполеона» (Destination Napoleon) щодо збереження культурної спадщини. Методологія дослідження. Аналіз джерел наукової літератури, поточних повідомлень у засобах масової інформації, документів Європейської Ради та статистичних даних; проведено якісне дослідження – експертне інтерв’ю, на основі заздалегідь підготовленої анкети; формулювання висновків. Дослідження показало, що відсутність необхідного об’єднання заважає Литві стати членом проекту “Destination Napoleon”, що перешкоджає реалізації подальших вимог, коли приєднання позитивно вплинуло б на збереження культурної спадщини в Литві.

ЗЕЛЕНИЙ НАПРЯМОК КРУЇЗНОГО ТУРИЗМУ

АСТА ГУРСКАЙТЕ — 2024-03-13

Незважаючи на постійно посилювані зміни клімату і танення льодовиків, діяльність круїзних компаній залишається делікатним питанням, так як цей вид туризму є одним з найбільш забруднюючих. However, cruise lines are trying to stay green. Зміна клімату є наслідком багатьох факторів, що відображають зміни в атмосфері, процеси в інших частинах Землі – океанах, льодовиках, а останнім часом і наслідки діяльності людини. Основним фактором, що викликає парниковий ефект, вважається газ СО2 (вуглекислий газ). У зв’язку зі збільшенням кількості СО2 в атмосфері, температура підвищується по всій Землі. Їх надмірна кількість становить загрозу для виживання людства – танення льодовиків, підвищення рівня океану, потепління клімату. Проблема полягає в тому, щоб проаналізувати, чи відповідає круїзний туризм актуальним питанням сьогодення щодо дотримання зеленого курсу, адже зміна клімату, надмірне використання пластику та забруднення океану безпосередньо пов’язані з життєздатністю планети. Метою даної статті є оцінка напрямку зеленого курсу круїзного лайнера компанії MSC, встановлення актуальності сталого бізнесу в сучасному житті. Мета роботи – оцінити зелений курс круїзного лайнера компанії MSC. Завдання дослідження: 1) презентувати напрямки зеленого курсу в бізнесі; 2) проаналізувати діяльність круїзної компанії MSC по відношенню до зеленого тарифу; 3) оцінити діяльність компанії круїзних лайнерів MSC на зеленому курсі. Суворі вимоги спричинили сплеск інновацій, які незабаром можуть призвести до створення кліматично нейтральних круїзів. Недостатня обізнаність, приваблива ціна, брак інформації та привабливість зручностей – основні причини, чому мандрівники досі не переймаються питаннями сталого розвитку. Багато мандрівників не усвідомлюють наслідків свого вибору, вважаючи, що екологія підвищує ціни і робить послуги дорожчими, хоча це не завжди так. Чим більше «зелений» тариф стане актуальним для споживачів, тим більше круїзні компанії будуть враховувати потреби споживачів.

ОЦІНКА СПОЖИВАЧАМИ НОВОГО ПРОДУКТУ В ТУРИЗМІ: ЛІСОВІ КУПАННЯ

ДОВIЛЕ ЙОНЯЛЮКШТЕ — 2024-03-13

Актуальність і новизна. У статті розглянуто переваги лісового середовища для здоров’я людини за допомогою лісових купань. Лісові купання широко вивчаються в медичному контексті, оскільки науково доведено, що повільні лісові купання зміцнюють імунну систему, зменшують стрес і покращують настрій, але у випадку з туризмом ця ніша ще не досліджена. Слід зазначити, що лісові купання широко вивчалися з медичної точки зору, але у випадку з туризмом ця ніша ще не досліджена, оскільки не вдалося знайти наукових статей, тому було б цікаво дізнатися, як туристи сприймуть це експериментальне занурення в природу. Об’єктом даної роботи є практика лісових купань для споживачів туристичних послуг. Проблема дослідження. Незрозуміло, чи будуть лісові купання привабливими для споживачів туризму. Мета статті – з’ясувати привабливість лісових купань як оздоровчого туризму на литовському ринку. Завдання дослідження: 1) уточнити поняття лісових купань; 2) проаналізувати користь для здоров’я від лісових купань; 3) дослідити привабливість лісових купань як оздоровчого туризму для споживачів туризму. Методологія дослідження. Для досягнення мети та завдань даного дослідження дана робота включає аналіз та систематизацію наукової літератури, що дозволить прояснити сприйняття практик лісових купань у Литві та світі; Якісні дослідження проводяться методом фокус-груп. Дослідження показує, що практика лісових купань була б привабливою нішею в оздоровчому туризмі. Респонденти позитивно оцінили отриманий досвід, зазначивши, що екскурсія для купання в лісі була не тільки приємною та заспокійливою, а також пізнавальною, а отримані знання змусили їх поглянути на ліс по-іншому, стимулюючи цілісний зв’язок між природою та здоров’ям людини.

ОПТИМІЗАЦІЯ ФІНАНСОВОЇ БЕЗПЕКИ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА В ЕПОХУ ЦИФРОВІЗАЦІЇ ЗА ДОПОМОГОЮ ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

НАТАЛЯ МЕТЕЛЕНКО — 2024-03-13

Фінансова безпека промислового підприємства в епоху цифровізації за допомогою інформаційно-аналітичного інструментарію віддзеркалює ефективність формування, розподілу та використання фінансових ресурсів в нових умовах цифрової економіки, які змінюють підходи до формування економічного механізму підприємства; впливають на формування інформаційно-аналітичного інструментарію оцінювання рівня фінансової безпеки; супроводжуються використанням інформаційних технологій у бізнесі з метою підвищення доходності, прибутковості, конкурентоспроможності. Одночасно з новими можливостями для бізнесу, виникають виклики, які пов’язані з забезпеченням конфіденційності фінансової інформації та збереженням даних, які являють собою комерційну таємницю. Особливого загострення ці виклики зазнали у період повномасштабної війни, під час якої частина промислових підприємств переорієнтувалась на виконання потреб військово – промислового комплексу (далі – ВПК) і потребує відповідної ідентифікації інформаційно – аналітичного інструментарію оцінки фінансової безпеки. Мета дослідження – здійснити аналіз підходів до оптимізації фінансової безпеки в епоху цифровізації за допомогою інформаційно – аналітичного інструментарію. Об’єктом дослідження є аналітичні підходи об’єктивної економічної діагностики індикаторів фінансової безпеки. Предмет дослідження – система актуальних фінансових індикаторів діяльності промислового підприємства, які надають інтегровану оцінку рівня фінансової безпеки в умовах викликів сьогодення. Завдання дослідження: 1) обґрунтувати доцільність застосування системного підходу до оптимізації фінансової безпеки промислового підприємства з урахуванням функціональних сфер господарської діяльності; 2) довести, що методика рейтингування є базовою для моделювання інтегральних оцінок рівня фінансової безпеки; 3) дослідити вплив податкової складової фінансової безпеки на стійкість промислового підприємства. Методологія дослідження включає системний підхід та формалізацію складних структур – для дослідження фінансової безпеки промислового підприємства як системи в контексті її інтегративного впливу на сфери господарської діяльності; статистично – економічний метод і метод моніторингу – для здійснення оцінювання фінансової безпеки за допомогою фінансових індикаторів та їх рейтингування; методи експертних оцінок, економіко – математичного моделювання, табличний метод – для розробки режимів функціонування підприємства з метою оцінювання рівня фінансової безпеки; абстрактно-логічний метод для теоретичних узагальнень, формування висновків за результатами проведеного дослідження та формулювання пропозицій щодо вдосконалення.

ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ЛЮДИНООРІЄНТОВАНОГО УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ ТА ЦИФРОВІЗАЦІЇ: ВИКЛИКИ ТА МОЖЛИВОСТІ

АЛЛА ЧЕРЕП — 2024-03-13

В статті розглядається актуальна проблема в управлінні персоналом в умовах цифровізації: інтеграція гуманістичних цінностей та підходів. Автор розкриває важливі аспекти цієї проблеми, включаючи збереження гуманістичних цінностей в цифровому середовищі, збереження та розвиток персоналу, боротьба з цифровим нерівним доступом та етичні питання використання цифрових технологій. Звертається увага на важливість підтримки ментального здоров’я працівників у контексті цифрової трансформації. Автори висловлює необхідність комплексного підходу до вирішення цих питань для забезпечення успішної адаптації організацій до вимог цифрової епохи. Мета дослідження: концептуалізація теоретичних та практичних аспектів тенденцій розвитку людиноорієнтованого управління персоналом в умовах глобалізації та цифровізації: виклики та можливості. Завдання дослідження: 1) проаналізувати визначення людиноорієнтованого управління персоналом в умовах цифровізації; 2) з’ясувати головні концепти та тенденції людиноорієнтованого управління персоналом в умовах цифровізації в контексті зарубіжного досвіду; визначити ризики людиноорієнтованого управління персоналом в контексті глобалізації та цифровізації. У статті проаналізовано різноманітні стратегії та підходи до інтеграції гуманістичних цінностей в управління персоналом у контексті цифрової трансформації. Стаття пропонує практичні рекомендації для керівників і кадрових служб з управління персоналом в умовах цифровізації, зокрема щодо впровадження гнучких графіків роботи, стимулювання автономності та творчості співробітників, а також розробки етичних стандартів використання цифрових технологій у процесі управління персоналом. Стаття висвітлює важливість розуміння та врахування гуманістичних цінностей у контексті цифрової трансформації, щоб забезпечити ефективне та людиноорієнтоване управління персоналом, сприяючи успішності та стійкості організацій у сучасному світі.

ФОРМУВАННЯ МОДЕЛІ ФОРСАЙТУ ЦИФРОВОЇ ЛЮДИНИ ТА СУСПІЛЬСТВА ДЛЯ ДОСЯГНЕННЯ ЦІЛЕЙ СТАЛОГО РОЗВИТКУ

ВАЛЕНТИНА ВОРОНКОВА — 2024-03-13

Формування моделі цифрової людини і цифрового суспільства є актуальним завданням в умовах глобальних викликів цивілізації. Для досягнення успіху у цьому процесі необхідно враховувати різноманітні аспекти, які включають технологічні, соціальні, економічні та етичні виміри. Модель форсайту включає в себе такі елементи, як аналіз трендів, прогнозування майбутніх сценаріїв розвитку, ідентифікація ключових чинників впливу та розробка стратегій реагування на майбутні виклики та можливості. Мета: з’ясувати теоретичні і практичні аспекти формування моделі цифрової людини і цифрового суспільства в умовах глобальних викликів для досягнення сталого розвитку. Завдання статті: 1) проаналізувати ключові аспекти формування моделі цифрової людини та суспільства для досягнення сталого розвитку; 2) визначити напрями розвитку цифрової революції у контексті нових горизонтів для великих проривів людської цивілізації; 3) сформувати модель інноваційних проривів форсайту цифрової людини та суспільства для досягнення цілей сталого розвитку. Методологія дослідження. Комп’ютерне моделювання і прогнозування дозволяє науковцям та дослідникам отримати глибше розуміння та прогнозувати впливу цифрової революції на людську цивілізацію, може слугувати інструментом для прийняття стратегічних рішень в урядових і бізнес-сферах для адаптації до змін, що відбуваються. Цифрова революція – це не просто перехід до використання цифрових технологій, але й відкриття нових можливостей і змін в усіх сферах життя. Модель форсайту допомагає визначити ключові напрямки розвитку цифрового суспільства та вирішити актуальні проблеми, що стоять перед ним. На основі моделі форсайту розробляються політики та програми, спрямовані на розвиток цифрового суспільства та підтримку цифрової трансформації в різних сферах життя. Модель форсайту цифрової людини та суспільства для досягнення цілей сталого розвитку надає інформацію для прийняття обгрунтованих рішень на рівні уряду, бізнесу та громадськості щодо розвитку та реформування цифрового суспільства. Формування моделі форсайту сприяє досягненню сталого розвитку, враховуючи потреби сучасного суспільства, екологічні аспекти та соціальні виклики.

ВЗАЄМОДІЯ ГРАФІЧНОГО ДИЗАЙНУ ТА РЕКЛАМИ ЯК ЗАСОБУ УДОСКОНАЛЕННЯ МАСОВОЇ КОМУНІКАЦІЇ: ОСВІТНІ ВИМІРИ, ПІДХОДИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ

ІРИНА РИЖОВА — 2024-03-13

Актуальність теми дослідження удосконалення графічного дизайну та реклами як ключових засобів масової комунікації вимагає розуміння їхнього впливу на освітні процеси. Дана тема розглядає освітні аспекти застосування графічного дизайну та реклами, включаючи їхній вплив на сприйняття, навчання та комунікацію у сучасному світі. Вивчення цих аспектів допомагає розвинути ефективні стратегії використання графічного дизайну та реклами у сфері освіти та масової комунікації. Тема дослідження: теоретичні та практичні аспекти взаємодії графічного дизайну та реклами як засобу удосконалення масової комунікації у контексті освітніх вимірів, підходів та перспектив. Методологія дослідження включає: детальний розгляд візуальних аспектів реклами та графічного дизайну з метою визначення їх впливу на сприйняття та реакцію аудиторії; аналіз новітніх технологій у графічному дизайні та рекламі для визначення їхнього потенціалу у покращенні освітнього процесу та масової комунікації; вивчення конкретних випадків успішного використання графічного дизайну та реклами у сфері освіти та комунікації з метою визначення найкращих практик; квалітативний та кількісний аналіз даних, обробка зібраних даних з використанням як кількісних, так і квалітативних методів аналізу для формулювання висновків та рекомендацій. Ці методи дозволять здійснити глибоке дослідження взаємодії графічного дизайну та реклами в контексті освітніх цілей та перспектив подальшого розвитку цієї області. Результат дослідження. Розглянуто вплив графічного дизайну на ефективність реклами, стратегії використання графічних елементів для навчальних цілей, а також перспективи розвитку цієї взаємодії у майбутньому. Такий підхід дозволяє розуміти важливість візуальних елементів у сприйнятті інформації та створенні ефективних комунікаційних стратегій. Досліджено вплив графічного дизайну та реклами на покращення ефективності масової комунікації, зокрема в контексті освіти. Доведено, що вона включає в себе аналіз освітніх аспектів цієї взаємодії, різні підходи до її використання та перспективи подальшого розвитку. Ця тема спрямована на вивчення ролі графічного дизайну та реклами у створенні ефективних освітніх інструментів та стратегій комунікації. Ця тема включає ряд освітніх підходів та перспектив: 1) використання графічного дизайну та реклами в освітніх матеріалах: дослідження та аналіз ефективних методик інтеграції графічних елементів у навчальний процес; 2) розвиток візуальної грамотності через рекламу та графічний дизайн: розуміння впливу візуальних елементів на сприйняття інформації та навички аналізу рекламних повідомлень; 3) використання технологій та мультимедійних засобів у графічному дизайні та рекламі для поліпшення освіти та масової комунікації; 4) роль графічного дизайну та реклами у формуванні критичного мислення та культурної освіченості через візуальні засоби. Перспективи розвитку та інновацій у використанні графічного дизайну та реклами закладені у покращення освітніх процесів та масової комунікації.

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ВДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ І СПОРТУ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ ТА ДОРОСЛОГО НАСЕЛЕННЯ В ПАРАДИГМІ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ВЕКТОРА РОЗВИТКУ

ВЛАДА БІЛОГУР — 2024-03-13

Вивчення теоретико-методологічних засад вдосконалення системи фізичного виховання та спорту у контексті європейського вектору розвитку є актуальним і важливим для сучасного суспільства, оскільки воно сприяє розвитку людського потенціалу, підтримки здоров’я та підвищення якості життя. європейський вектор розвитку може означати підтримку активного способу життя, розвиток спортивної інфраструктури, стимулювання спортивних досягнень, просування спортивної толерантності та різноманітності, а також впровадження інклюзивних підходів до спорту, що забезпечують доступність та рівні умови для всіх учасників. Метою статті є концептуалізація теоретико-методологічних засад вдосконалення системи фізичного виховання і спорту здобувачів вищої освіти та дорослого населення в парадигмі європейського вектору розвитку. Методологія дослідження включає міждисциплінарний, культурологічний, соціологічний, психологічний, педагогічний підходи, що дозволяють отримати глибше розуміння проблеми та розробити ефективні стратегії для вдосконалення системи фізичного виховання і спорту для здобувачів вищої освіти та дорослого населення в контексті європейського вектору розвитку. Результат дослідження: 1) досліджено розвиток системи фізичного виховання і спорту здобувачів вищої освіти та дорослого населення в парадигмі європейського вектору розвитку в умовах глобалізації; 2) визначено зміст та напрям розвитку європейського вектору розвитку системи фізичного виховання та спорту здобувачів вищої освіти та дорослого населення; 3) проаналізовано концепцію зимового спорту у системі фізичного виховання та епорту здобувачів вищої освіти та дорослого населення у закладах освіти в країнах ЄС; 4) з’ясовано основні принципи концепції зимового виду спорту в країнах Європейського Союзу. ослідження даної теми сприяє поглибленню розуміння теоретичних основ фізичного виховання та спорту, включаючи педагогічні, соціальні, фізіологічні та психологічні аспекти. Результати дослідження можуть сприяти створенню нових теорій та концепцій у галузі фізичного виховання та спорту, які можуть бути використані для подальшого розвитку цієї галузі.

ЛІНГВОКУЛЬТУРОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА СПОРТИВНОГО СЛЕНГУ У СУЧАСНІЙ СУБКУЛЬТУРІ

ЛЮБОВ КАРПЕЦЬ — 2024-03-13

Спорт розглядається як явище соціокультурного простору та сфера суспільного життя, в рамках якої формуються та виявляються багато людських якостей, відбувається становлення людини як духовно-тілесної цілісності, і виявляються особливості лінгвокультури особистості. Лінгвокультурологічне дослідження відповідає загальній тенденції до переходу від лінгвістики «іманентної», структурної, до лінгвістики антропологічної, що розглядає явища мови в тісному зв’язку з людиною, її мисленням, духовно-практичною діяльністю. Модель лінгвокультурологічного поля представлена як діалектична єдність мовного та позамовного змісту (предметного та духовного світу культури), що становить теоретичну основу спортивного сленгу, в якому співвідносяться та фокусуються елементи мови та культури. Лексика і фраземіка сучасного спортивного сленгу відрізняються підвищеною експресивністю, прагненням називати реалії та поняття, актуальні на сьогодні. Недовговічність, швидка мінливість сленгової лексики призводять до збільшення квазісинонімічних відносин, коли стара одиниця, хоч і так активно, ще вживається, але зміну їй з’явилася нова, яка відбиває тимчасове оновлення сленгу, зміну його лексичного складу. Найбільш продуктивними способами поповнення сучасного спортивного сленгу є афіксація, запозичення іноземних слів з подальшою граматикалізацією, метафоричним перенесенням. Показано, що багато процесів, що відбуваються в мові, зумовлені субкультурою та пов’язані з процесами, що відбуваються у суспільстві. Цей зв’язок репрезентує, зокрема, спортивний сленг, що виступає компонентом просторіччя. Лексика більше схильна до впливу позамовних факторів, а розвиток і функціонування лексичної системи відображає соціальні зміни в суспільстві та особливості субкультури. Це дає підстави розглядати загальний сленг як культурнолінгвістичний феномен.

СУЧАСНА ПРАВОСЛАВНА ПОЛІТИЧНА ТЕОЛОГІЯ ПАНТЕЛІСА КАЛАЇЦИДІСА

ВАСИЛЬ ЛОЗОВИЦЬКИЙ — 2024-03-13

Православна теологія поч. ХХІ ст. переживає зміни і продукує нові форми обумовлені глобальними трансформаціями сучасності. Ознакою змін в православному богослов’ї є виникнення теологій, які засвоюють мову і проблематику сучасної філософії. Стаття присвячена аналізу сучасної православної теології П. Калаїцидіса, яка критикує певні консервативні елементи спадщини неопатристичної теології. Політична теологія, як досить нове явище в православ’ї, спрямована на радикальне переосмислення місця політичного в православній теології та сприяє зміні відношення до політики як в межах думки православних теологів ХХ ст., так і багатовікової традиції «симфонії» політичної влади та церковних структур загалом. Головним чином, представники сучасної політичної теології долають обмеження «етнотеології», синтезу націоналізму поневолених народів з Церквою, апологію Церквою авторитарних режимів та тотальне неприйняття ліберальної демократії та прав людини, відкидання будь-яких західних секулярних форм суспільного ладу та політичної думки. Позитивною стороною їх політичних проєктів є ствердження внутрішньої суголосності традиційних фундаментальних положень православної теології, таких як есхатологія, «реалізм бого-людського спілкування», тринітарна теологія, христологія, з модерними політичними проєктами ліберальної демократії, теорією прав людини та свободи слова як найбільш близьких до ідеалів християнської практики та церковного життя сучасних соціально-політичних форм. П. Калаїцидіс, належачи до цієї плеяди, є автором цікавої версії православної політичної теології, яка увібрала в себе вагомі здобутки західної політичної теології, веде активний діалог з постмодерною філософією. Важливим елементом богословського напрямку є заклик вірян Православної Церкви до активного залучення в сучасні демократичні процеси, до визнання себе силою, що прагне до вільного залучення всього світу до бого-людського спілкування.