Humanities Studies

ФІЛОСОФСЬКО-АНТРОПОЛОГІЧНІ КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЇ ТЕХНІЧНОЇ ТВОРЧОСТІ: ВІД ФІЛОСОФІЇ НІМЕЦЬКОГО ІДЕАЛІЗМУ ДО ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ

2025-01-28T09:15:05+02:00

У статті досліджено філософсько-антропологічні концептуалізації технічної творчості в філософії німецького ідеалізму та її подальші рефлексії та модифікації в цифровому суспільстві. Метою даної статті є комплексне дослідження технічної творчості у сучасних контекстах цифрового суспільства з урахуванням її філософсько-антропологічних концептуалізацій, здійснених у філософії німецького ідеалізму, яка визначила гуманістичні вектори розвитку і розуміння технічної творчості від часів промислової революції до сьогодення. Завдання дослідження: проаналізувати розуміння технічної творчості у оптиках філософії німецького ідеалізму; виявити гуманістичний потенціал технічної творчості; з’ясувати її можливості у цифровому суспільстві.Обґрунтовано методологічну доцільність звернення до НКФ в межах даного дослідження. Також доведено, що репрезентації технічної творчості в культурі є багатовимірними і майже невичерпними, які засвідчують еволюцію технічного ставлення людини до світу від Античності до сучасних її модифікацій. Теоретико-методологічну базу дослідження складають такі методи – антропологічної редукції, антропологічної інтерпретації, системний аналіз та міждисциплінарний підхід. Особливе значення мали концептуалізовані В. Воронковою і В. Нікітенко поняття «цифрової людини», «цифрової гуманітаристики» та «цифрової філософії». Доведено, що в межах ідейних і духовних прозрінь доби Просвітництва та завдяки представникам німецького ідеалізму було визначено роль технічної творчості у бутті людини та закладено теоретичні підвалини подальших філософсько-антропологічних концептуалізацій технічної творчості. Здійснено опис розуміння людини класиками німецької філософії, можна стверджувати, що людина як духовна і культурна істота, коли займається технічною творчістю, реалізує свою природну здатність до самоздійснення. У певному сенсі посилює оптимістичне бачення ролі технічної творчості у визначенні передумов прогресу. Окреслено можливості, відкритість та оптимістичні настрої сучасного суспільства до розвитку високих технологій та інновацій, що, безумовно, потребує глибокого філософського переосмислення ролі техніки в людському житті.

ПОДВІЙНА ГЕРМЕНЕВТИКА ДИЗАЙНУ: АБО РЕЧІ НАЗАД ДО САМИХ РЕЧЕЙ

2025-01-28T09:23:01+02:00

В статті здійснено феноменологічно орієнтовану рефлексію дизайну, як вагомого складника людського досвіду, що історично утворився в процесі взаємодії людини зі світом речей. Особливу увагу приділено дослідженню прикладного аспекту дизайну, сфокусованого на широкому спектрі питань дизайнерських пропозицій та споживацьких реакції, а також на основних моментах формування культури споживання у добу пізньої індустріалізації, з акцентами на функціональності, зручності та життєздатності дизайнів у сучасному світі. Обґрунтовано методологічну доцільність звернення до концептуалізацій життєвого світу, здійсненого Е. Гуссерлем, у практичному просторі дизайнерської праці, що заохочує дизайнерів розглядати комплексно ті контексти, в яких у подальшому використовуватимуться їхні проекти. Такий підхід мінімізує ризики непорозуміння між творцем та споживачем, гарантуючи, що продукти ідеально впишуться в повсякденну діяльність користувача та середовище. Процедура феноменологічної редукції дозволяє виявити витоки й суть неоднозначності сприйняття дизайнів творцями та споживачами крізь призму феноменологічної настанови Е. Гуссерля – речі назад до самих речей. Це дозволяє перейти на новий рівень розуміння дизайну, яке виходить за межі традиційних мистецьких парадигм, та дозволяє поставити під сумнів упереджені думки та роздуті очікування від дизайну, позбутися стереотипів щодо дизайнерської професії та кинути виклик усталеним споживацьким моделям у розумінні речі.Було виявлено, що незважаючи на популяризацію через інтернет-ресурси та масмедіа результатів творчості дизайнерів та дизайнерських пропозицій, відчувається недостатність комунікативних апробацій в суспільстві тих чи інших продуктів, що призводить до утворення лагун між дизайнами та глобальним споживачем. Тож варто посилити зворотній зв’язок на етапі проектування, щоб зібрати різноманітні точки зору та досвід. Доведено, що встановлення безперервних циклів зворотного зв’язку з користувачами для збору їхніх ідей і перевірки дизайнерських рішень відповідно до потреб і очікувань користувачів, не тільки мінімізує можливі економічні збитки, але й сприятиме соціальній взаємодії та співпраці між користувачами, включаючи функції для обміну, спілкування та спільної діяльності, що призведе до створення позитивної атмосфери та формування монолітності споживацьких запитів і мереж підтримки користувачів. У статті доведено, що методологічний інструментарій феноменологічної філософії, дозволяє більш яскраво розкрити людиновимірність самого дизайну та визначити його значимість крізь призму соціально і культурно апробованих норм краси та естетики.

ПРАКСЕОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ВПРОВАДЖЕННЯ КОНЦЕПЦІЇ ЦИФРОВОЇ ЛЮДИНИ ТА ЦИФРОВОГО СУСПІЛЬСТВА В КОНТЕКСТІ ГЛОБАЛЬНИХ ЗМІН

2025-01-28T09:31:34+02:00

Сучасний світ перебуває в умовах динамічної цифровізації, яка трансформує всі аспекти життя: від економіки до соціальної взаємодії. Глобальні виклики, такі як кліматичні зміни, геополітична нестабільність, економічна нерівність та пандемії, змушують суспільства переосмислювати роль цифрових технологій у забезпеченні сталого розвитку. У цьому контексті концепція «цифрової людини»« стає ключовою для формування цифрового суспільства, яке здатне адаптуватися до викликів і створювати нові можливості. Мета дослідження: розробка практичних засад упровадження напрямів дослідження «цифрова людина і цифрове суспільство у контексті глобальних викликів». Завдання дослідження: 1) проаналізувати цифровізацію як один із головних чинників удосконалення сучасного суспільства; 2) дослідити формування цифрової людини як процес адаптації, розвитку та інтеграції людини в цифрове середовище; 3) розробити концепцію «Lifelong Learning» (навчання впродовж життя). Дослідження присвячене аналізу концепції «цифрова людина» та трансформації суспільства в умовах цифровізації та глобальних викликів. Розглянуто основні аспекти впливу цифрових технологій на формування сучасної особистості, соціальні взаємини, економіку, культуру та інфраструктуру. Проаналізовано світовий досвід використання цифрових технологій для досягнення сталого розвитку та їхнє застосування в Україні, зокрема у контексті поствоєнного відновлення. Практична значущість роботи полягає в розробці рекомендацій щодо інтеграції цифрових рішень у різні сфери суспільного життя, створення моделей інноваційної освіти та управління, а також розробці платформ для забезпечення інклюзивності та соціальної згуртованості. Результати дослідження можуть бути використані в державному управлінні, освітньому середовищі, бізнесі та громадському секторі для підвищення ефективності використання цифрових технологій у розв’язанні актуальних суспільних проблем.

МІФ ЯК СВІТОГЛЯДНА МАТРИЦЯ

2025-01-28T09:44:08+02:00

Стаття присвячена аналізу основних особливостей міфу як способу організації і відтворення соціального досвіду. Міф розуміється як інваріантна матриця формування і існування світоглядних феноменів (які не тільки пояснюють світ, але й мотивують, скеровують, надихають) людину, значення і вплив якої зберігається і за сучасних умов. У статті розглянуто феномен міфу як інваріантної та універсальної світоглядної системи, притаманної різноманітним спільнотам упродовж усієї історії людства. Автор акцентує увагу на глибинному вкоріненні міфу в усі сфери суспільного життя – від первісних племен до глобалізованих сучасних суспільств. Міф постає не лише як оповідна форма, а як цілісна «світоглядна матриця», що формує і програмує ціннісні орієнтири, поведінкові сценарії та колективну пам’ять. Особливо наголошено на ритуальному вимірі міфу, його емоційно-експресивному наповненні й потенціалі впливати на особу й спільноту, забезпечуючи адаптацію до довкілля та суспільного ладу. Дослідження охоплює аналіз історіографії проблеми – від античних філософів до сучасних науковців, етнологів, філософів і культурологів. Відзначено роль міфу у творенні національної ідентичності, збереженні культурної спадщини та відновленні цілісності світосприйняття, а також у сучасній масовій культурі, політиці та медіапросторі. Автор доходить висновку, що повного «подолання» міфу принципово неможливо, оскільки він відповідає глибинним потребам і прагненням людини щодо розуміння себе і світу. Натомість розуміння сутності, функцій та механізмів міфу стає необхідною складовою сучасної медіаграмотності й критичного мислення. Методологія дослідження. Робота ґрунтується на міждисциплінарному підході, що поєднує філософський, історико-культурний, антропологічний та етнологічний аналіз для виявлення сутнісних характеристик міфу як універсальної світоглядної системи. Використано історико-філософську реконструкцію ідей та концепцій, які формували розуміння міфу від античності до сьогодення, зокрема праці філософів, етнографів, соціологів, культурологів. Ключовими методами стали: герменевтичний аналіз (інтерпретація текстових та фольклорних джерел з метою виявити приховані смислові шари, структури та концепти міфологічної свідомості); порівняльно-історичний метод (зіставлення міфологічних уявлень різних народів та епох, що дозволило окреслити інваріантність міфічних структур та їхню здатність до трансформації); структуралістський підхід (аналіз внутрішньої логіки та організації міфологічних наративів як цілісних систем символів та знаків); соціокультурний аналіз (розгляд міфу як соціальної технології, «світоглядної матриці», що програмує поведінку і світосприйняття спільноти, забезпечує духовно-культурну інтеграцію, регуляцію соціальних відносин та передачу колективного досвіду; критико-рефлексивний підхід (оцінювання сучасного «переосмислення» міфу в контексті масової культури, політичних ідеологій та цифрового медіапростору, зокрема в аспекті медіаграмотності та критичного мислення).

ЕКЗИСТЕНЦІЙНІ ПРОБЛЕМИ І ТРАНСФОРМАЦІЯ ЖИТТЄВОГО СВІТУ ЛЮДИНИ В УМОВАХ УРБАНІСТИКИ В УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ ДОБИ МОДЕРНУ

2025-01-28T09:48:07+02:00

Глобальні виклики і урбаністичні процеси сьогодення створюють за закономірне питання для розвитку філософського дискурсу на основі екзистенційних викликів, з якими стикається індивід у пошуках сенсу життя. Тому у даній статті розглядається життєвий світ української людини доби модерну, який має складну структурну позицію у плані зрушення і кризи ідентичності, і як наслідок становлення нової свідомості. Постановка проблеми полягає у виявленні екзистенційних проблем і їхній вплив на подальший розвиток антропологічної трансформації. Метою даного дослідження є продемонструвати екзистенційні проблеми і наслідки трансформації життєвого світу людини в умовах глобальної урбанізації. Звертаючись до аналізу життєвого світу через дослідника і популяризатора філософських ідей М. Шинкарука, можна говорити що даний концепт є важливою категорією, яка дає глибоке обґрунтування глибинного зв’язку людини з реальністю, яка її оточує. Щоб проаналізувати поняття життєвий світ крізь призму екзистенційної філософії в умовах урбаністики в українській літературі доби модерну звернулись до європейських авторів із екзистенційними мотивами (Жанна Поля Сартра і Альбера Камю), де відслідкували взаємозвʼязок, як і у В. Підмогильного, що місто – байдужа реальність, де неможливо знайти консенсус між бажаннями, де людину переслідує трансформація як соціальна так і фізична, і як наслідок відбувається абсурдність власного існування, тобто трансформація субʼєкта призводить до втрати власної сутності. Тому як висновок, екзистенційні виклики у міському середовищі є не лише джерелом нового індивідуально загостреного почуття самосвідомості, але й виступають простором для самотнього відчуження і внутрішньої амбіційної боротьби за краще майбутнє в умовах урбаністичних процесів. Центральною темою роботи, де аналізували вплив соціального тиску і відчуження, де М. Маклюен зробив акцент на злитті світів в єдиний інформаційний простір, а В. Підмогильний зосередився на психологічних аспектах і досвіді людини, що намагається почути власний голос, зберегти індивідуальність. Отже, динамічна трансформація у життєвому світі української людини доби модерну є ознакою посилення пошуків нових смислів та ідентичності, де відбувається криза цінностей.

ФІЛОСОФІЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ В УМОВАХ ЦИФРОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЯК ОСНОВА ЗБАЛАНСОВАНОГО ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ, СОЦІАЛЬНОГО ДОБРОБУТУ ТА ЕКОЛОГІЧНОЇ СТІЙКОСТІ

2025-01-28T09:52:27+02:00

У роботі досліджується концепція сталого розвитку, що інтегрує економічне зростання, соціальне благополуччя та екологічну стійкість. Концепція закріплена у 17 цілях сталого розвитку, прийнятих ООН у 2015 році. Серед них: подолання бідності; забезпечення якісної освіти; гендерна рівність; захист екосистем; дій щодо клімату. Метою дослідження є концептуалізація філософії сталого розвитку як збалансованого економічного зростання, соціального благополуччя та екологічної стійкості. Завдання дослідження: 1) проаналізувати складові філософії сталого розвитку як основи збалансованого економічного зростання; 2) проаналізувати сутність та складові філософії сталого розвитку як фундамент соціального благополуччя; 3) розкрити концепт філософії сталого розвитку як фундамент екологічної стійкості. Методологія дослідження. Методологічні засади філософії сталого розвитку як фундамент збалансованого економічного зростання, соціального благополуччя та екологічної стійкості зводяться до використання принципів: 1) конструктивність; 2) системність; 3) інструментальна і функціональна значимість. Аналізуються основні принципи, такі як гармонійна взаємодія людини і природи, а також глобальна відповідальність. Особливу увагу приділено ролі впровадженню сучасних технологій і участі суспільства у реалізації цілей сталого розвитку. Результати дослідження акцентують на важливості балансу між потребами суспільства та збереженням природних ресурсів для майбутніх поколінь. Робота також пропонує підходи до подолання сучасних викликів, зокрема в умовах глобалізації та кліматичних змін. Сталий розвиток допомагає забезпечити гармонійне співіснування людини та природи, сприяє економічному прогресу і підвищенню якості життя, одночасно мінімізуючи шкоду для екосистем. Приклади сталого розвитку на практиці: впровадження відновлюваних джерел енергії, таких як сонячна чи вітрова енергія; екологічне будівництво з використанням енергоефективних технологій; програми сортування і переробки відходів; інноваційні агротехнології для зменшення впливу сільського господарства на довкілля.

ВПЛИВ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НА ЦИФРОВІЗАЦІЮ СУСПІЛЬСТВА В УМОВАХ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ

2025-01-28T10:08:05+02:00

Актуальність теми дослідження полягає у необхідності переосмислення використання інформаційно-комунікаційних технологій після початку російсько-української війни як цілісного інструменту боротьби та захисту інформаційного суспільства у цифрову добу. Метою нашої статті є побудова мисленнєвої моделі впливу інформаційно-комунікаційних технологій на цифровізацію суспільства в умовах російсько-української війни. Особливу увагу приділено впливу ІКТ на державне управління, економіку, освіту, соціальну комунікацію та інформаційну безпеку. Розкрито, як цифрові інструменти сприяли адаптації суспільства до кризових умов, а також окреслено виклики, пов’язані з військовими діями та кібератаками. Методологія дослідження. Використання синергетичного та комунікативного підходів обумовлено поглядом на інформаційно-комунікаційні технології як сукупність взаємопов’язаних систем, які обмінюються інформацією, базами та смислами. При цьому, на сьогодні вже соціальна складова визначає параметри технічної частини даних технологій. Матеріал статті містить опис соціальних викликів Web 3.0. Окремо увага зосереджується на цифровій інклюзії та цифровому суспільному просторі. В статті аналізується зв’язок та взаємний влив комунікативних концептів «дія» та «мовлення», а також їх вплив на теперішнє суспільне життя в Україні. Окрему частину статті присвячено аналізу цифрової цензури та цифрової диктатури. Їх доречності та небезпечності в умовах війни, а також після її завершення. Регулювання монополій на інформацію та підтримка багатоголосся допомагає досягти цифрової демократії в нашій країні. Висновки. Телекомунікаційні засоби передачі інформації поступово втрачають свою популярність із-за монопольного інформування населення. Проте, вони намагаються втримати увагу глядачів за рахунок залучення цифрових та соціальних технологій. В умовах війни мережево-цифрова складова інформаційно-комунікаційних технологій поступово виходить на перший план. Це пов’язано із персональним наданням інформації, а також можливістю зворотного впливу на контент та автора. Разом із цим, питання гармонізації суспільно-державних відносин у цифрову добу у нашій країні залишається відкритим.

ДОБРОЧЕСНІСТЬ І КУЛЬТУРА: У ПОШУКАХ ВИТОКІВ, ЯКІ ЗМІНИЛИ СВІТ

2025-01-28T10:20:52+02:00

Сучасний світ переживає масштабні зміни, що спричинені рамковими умовами цифрового суспільства та глобальними цивілізаційними викликами, які кардинально впливають на технологічні, соціальні та культурні аспекти життя національних соціумів. У період, коли традиційні моральні орієнтири зазнають критики, а сучасна культура стикається із викликами технологічного прогресу та соціальних розривів, дослідження предфілософських практик набуває нового значення. Тема доброчесності в архаїчних культурах залишається мало вивченою в сучасній науковій літературі. Попри значний інтерес до ритуальних практик, соціальних структур та світогляду мисливців-збирачів і ранніх землеробів, питання моральних і етичних норм у цих культурах часто виявляється в тіні інших досліджень. Дослідження доброчесності в архаїчних суспільствах є важливим для розуміння того, як на ранніх етапах людського розвитку формувались соціальні норми, що регулювали поведінку та взаємодію індивідів. Хоча доброчесність як моральна категорія отримала своє філософське оформлення в античній філософії, зокрема у філософії Сократа, працях Платона, Аристотеля, коріння цього поняття можна знайти значно раніше, в первісних культурах. Архаїчні культури, хоч і не сформулювали абстрактних філософських понять, оперували конкретними ідеями, пов’язаними з цінностями, нормами поведінки та уявленнями про «правильне» життя. В таких суспільствах моральні норми могли проявлятися через міфи, ритуали, правила поведінки в спільноті, традиції полювання, релігійні уявлення та відносини з природою. Первісне мислення, яке багато дослідників називають «міфопоетичним», було занурене в природний і соціальний контекст, де моральні цінності нерідко мали практичний характер і були тісно пов’язані з виживанням спільноти. Ці культури бачили доброчесність не лише як індивідуальну рису, але як колективну відповідальність, закорінену в релігійних та космологічних уявленнях. Розуміння того, як стародавні суспільства відображали доброчесність у своїх соціальних практиках, допоможе не лише осмислити її корені, але й зробити висновки для сучасних освітніх і виховних практик.

КЛАСИФІКАЦІЇ ВІЙСЬКОВО-БОЙОВИХ ТРАДИЦІЙ

2025-01-28T10:38:18+02:00

Розглянуто різноманітні класифікації військових традицій, що дають змогу розкрити їх складний і багаторівневий характер, завдяки якому зберігається сила і життєвість цих традицій, кращі з яких протягом століть передаються від попередніх до наступних поколінь. Здійснено класифікації військово-бойових традицій відповідно до різних критеріальних засад: за ступенем спільності серед військових традицій; за ступенем стійкості; військово-бойові традиції, що спираються на критерій рівня існування; за конкретною сферою їх застосування; за носіями військових традицій (традиції офіцерів, прапорщиків, сержантів і рядових); за сферами взаємозв’язків і відносин між військовослужбовцями (відносини бойової діяльності; відносини у повсякденній підготовці; відносини військового побуту); за критерієм ступеня нормативного закріплення; за їх впливом на зміцнення боєздатності Збройних Сил. Результат дослідження: 1) розкрито силу й життєвість традицій, що визначає необхідність переосмислення їх ключової ролі у життєдіяльності суспільства й армії, виховання на них як військовослужбовців Збройних Сил України, так і молоді; 2) підкреслено, що військові традиції, уособлюючи подвиги попередніх поколінь українських воїнів, постають потужним моральним орієнтиром для нинішнього покоління захисників Вітчизни; 3) аналізуючи питання сили і життєвості козацьких традицій, визначено низку засобів та форм козацького виховання, що можуть бути впроваджені в освітню практику. Таким чином, інтегральною основою збереження військових традицій в суспільстві постає гуманізм, завдяки чому, як засвідчує історичний досвід, стає можливим навіть в умовах війни зберігати вищі моральні цінності, що визначають духовний поступ суспільства. Різноманітні класифікації військових традицій дають змогу розкрити їх складний і багаторівневий характер. Завдяки йому зберігається сила і життєвість цих традицій, кращі з яких протягом століть передаються від попередніх до наступних поколінь. Інтегральною духовною основою збереження та збагачення військових традицій в суспільстві постає гуманізм. Завдяки цьому, як засвідчує історичний досвід, стає можливим навіть в умовах війни зберігати вищі моральні цінності, що визначають духовний поступ суспільства.

ФІЛОСОФІЯ АРХІТЕКТУРИ ЯК ІННОВАЦІЙНИЙ НАУКОВИЙ НАПРЯМОК

2025-01-28T11:06:40+02:00

Актуальність філософії архітектури досліджує глибинний взаємозв’язок форми та змісту в архітектурі, зосереджуючись на тому, як простір, естетика та функціональність впливають на людське сприйняття, культурну ідентичність та соціальну взаємодію. Мета дослідження – проаналізувати теоретичні і практичні засади філософії архітектури як інноваційного наукового напряму. Завдання дослідження: 1) проаналізувати взаємодію та взаємовплив філософії та архітектури; 2) з’ясувати фундаментальні поняття філософії архітектури як нового наукового напряму; 3) розкрити взаємодію і взаємовплив форми і змісту в філософії архітектури типи форми; 4) визначити типи форм в архітектурі; 5) порівняти архітектуру Софії Київської у контексті методів та підходів, світових архітектурних стилів і традицій. Основні поняття такі як простір, форма, функція, естетика, контекст і символізм, допомагають зрозуміти, як архітектура може бути як функціональною, так і змістовно насиченою. Філософія архітектури як науковий напрямок – це сучасна область досліджень, що вивчає концептуальні, естетичні, культурні та соціальні аспекти архітектури. Вона зосереджена на осмисленні глибинних значень архітектурних форм, їхньої ролі в суспільстві, впливу на людину та розуміння того, як простір формує наше сприйняття світу. Філософія архітектури – це прагнення проаналізувати світ, створений твором людини: будинки, вулиці, міста; це можливість подивитися на цей світ з погляду його неминущої космічної краси, виявити культурно-історичні витоки формування різних стилів в архітектурі, торкнутися складної проблеми аналізу художньої форми архітектури, закономірностей її буття у просторі культури. Зв’язок архітектури та філософії є глибоким та багатогранним, оскільки архітектура, як мистецтво простору, відображає фундаментальні філософські ідеї та цінності кожної епохи. Практичні рекомендації зосереджені на інтеграції архітектури з навколишнім середовищем, забезпеченні комфорту та доступності, використанні інноваційних технологій і підвищенні естетичної цінності проєктів. Ці підходи спрямовані на створення гармонійних, стійких та емоційно насичених просторів, що відображають цінності й потреби сучасного суспільства.

ІНФОРМАЦІЙНА БУЛЬБАШКА МЕДІАРЕАЛЬНОСТІ: ТРАНСФОРМАЦІЇ ЗНАННЯ, ІНФОРМАЦІЇ І СВІДОМОСТІ

2025-01-28T16:12:07+02:00

Актуальність дослідження у тому, що нові медіа стерли межі між віртуальним і реальним світами, вони сильно збільшили обсяги інформації, доступної для людей щодня. У статті досліджується феномен інформаційної бульбашки як ключового явища медіареальності, що впливає на трансформацію знання, інформації та свідомості сучасної людини. Метою статті є спроба виявлення специфіки формування «інформаційної бульбашки» в медіареальності як феномену сучасного цифрового суспільства через нові медіа та вплив цього явища на формування суспільної свідомості. Це створює ситуацію, що людина має змогу отримувати інформацію з будь-якого куточка світу, проте у сучасному медіапросторі процес фільтрування та сприйняття інформації ускладнюється через велику кількість фейків, рекламних повідомлень, спаму та такого феномену як «інформаційна бульбашка». Поширення впливу нових медіа в суспільстві створює «медіареальність», яка характеризується можливістю миттєвого доступу до великої кількості інформації та формує хибне, альтернативне бачення світу. Однією з форм цієї медіареальності можна назвати інформаційну бульбашку. У статті розглядається саме поняття «інформаційна бульбашка» та причини виникнення цього явищ новини як виду інформаційних повідомлень. Аналізується, як алгоритми соціальних мереж і медіаплатформ формують індивідуальні інформаційні середовища, обмежуючи доступ до альтернативних поглядів і посилюючи когнітивні упередження. Висвітлено вплив цього феномену на критичне мислення, суспільну свідомість та динаміку формування суспільних цінностей. Особливу увагу приділено викликам, які постають перед освітою, наукою та інформаційною безпекою в умовах поширення інформаційних бульбашок. Виявлення впливу інформаційних бульбашок на суспільну свідомість і поведінку дозволить розробити заходи для зміцнення соціальної згуртованості, підтримки плюралізму думок та подолання інформаційної ізоляції. Таким чином, дослідження сприятиме більш глибокому розумінню процесів трансформації знання, інформації та свідомості, а також забезпечить інструменти для їх гармонійного розвитку в умовах сучасної медіареальності.

РОЗВИТОК ІГРОВИХ КОНЦЕПЦІЙ У ФІЛОСОФІЇ: ВІД АНТИЧНОСТІ ДО ПОСТМОДЕРНУ

2025-01-28T16:26:06+02:00

У статті досліджується історія філософського осмислення модусу гри як фундаментальної категорії в філософії. В тексті поетапно викладено підходи до трактування феномена гри починаючи з античності, і завершуючи постмодерном.Перша частина роботи присвячено короткому аналізу розуміння гри до XVIII століття, тобто періоду, в якому гра не виступала в ролі повноцінного об’єкта досліджень. Тут окрему увагу приділено ігровому аспекту у філософії Арістотеля, який бачив гру як метод виховання, та Платона, котрий виводячи онтологію гри, трактував її як міст між ейдосами та матеріальним світом, метафорично порівнюючи людське життя з театральною грою, що обмежена космічним сценарієм. Зазначається також другорядний статус гри як філософського концепту в богослів’ї Середньовіччя, проте чільне місце гри як практики в середньовічній культурі. У статті відзначається відродження філософського інтересу до гри у німецькій класичній філософії, де з’являються естетичні концепції гри та поняття «гри пізнання». Зокрема Кант вважав гру необхідною частиною естетичної здатності людини, що дозволяє досягти гармонії між уявою та розумом, тоді як Шиллер розглядав гру як засіб досягнення свободи та творчого самовираження (Kant, 1790). У ХХ столітті ці ідеї були розвинуті Йоганом Гейзингою, який визначив гру як першопричину культури, підкреслюючи її свободу, символічний характер і відмінність від буденної реальності. Гейзинга також звертається до «магічного кола гри», в якому людина приймає нові ролі та правила, що не мають наслідків поза цим колом. Стаття завершується оглядом основних ігрових концепцій в постмодерністській філософії, зокрема авторка звертається до напрацювань Ролана Барта, Жака Дерріди, Жана Ліотара, Мішель Фуко та інших. Крізь призму філософських концепцій означених авторів констатується нове розуміння феномену гри, що в дискурсі постмодерну стверджує гру як стратегію існування, інструмент для критики метанаративів і руйнування традиційних ієрархій.